УДК:780.614.334:784.5.087.685.071.2(430)
Tetyana Grechanivska
Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, м. Суми.
ORCID ID 0000-0002-4211-4394
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-22-2022-2.63-71
Ключові слова: барокова музика, ансамблево-інструментальний, сольна кантата, творчість Г. Ф. Генделя, віолончель, функціональна роль, басо контінуо, облігато.
Анотація. У статті розглянуто функціональну роль віолончелі у вокально-інструментальних музичних творах доби бароко та здійснено спробу вивести проблему з практично-виконавської площини в поле професійного музикознавчого дискурсу. Для аналізу обрано дві італійські сольні кантати Г. Ф. Генделя, у яких композитор чітко структурував та використав інструментальний супровід за стилістичними нормативами інструментального та вокального ансамблю XVII–XVIII століть – як діалог двох голосів у супроводі інших. Акцентовано увагу на відмінностях партій басо контінуо та облігато, які розкривають основні напрями функціонального призначення інструменту й доводять значимість віолончелі в ансамблевому виконавстві часів бароко.
Виявлено, що проблема прояву виконавської індивідуальності та інтерпретації барокових творів у концертній практиці сьогодення постає предметом окремого музикознавчого вивчення й потребує детальніших досліджень. У цьому дискурсі барокова музична література є неосяжним полем для дослідницьких пошуків, по праву відіграючи домінантну роль у сучасному виконавському мистецтві.
Біографія автора.
Гречанівська Тетяна Юріївна, аспірантка, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, м. Суми.
tanya.cello18@gmail.com
Література:
Арнонкур, Н. (2019). Музыка барокко: путь к новому пониманию. Пер. с нем. О. Коваля.Москва, Санкт-Петербург: Пальмира.
Арнонкур, Н. (2021). Мои современники Бах, Моцарт, Монтеверди. Пер. с нем. С. В. Грохотов. Москва: Издательский дом «Классика – XXI».
Бочаров, Ю. (2018). Об эпохе барокко в музыке и ее периодизации. Старинная музыка, 81(3),1–14.
Горбачевська, Я. (2011). Ідеї аутентизму в теоретичній думці та виконавській практиці XX століття (на матеріалі творів для струнних соло). Наукові записки. Мистецтвознавство, 2, 65–72. Відновлено з http:nbuv/gov/ua
Гудимов, Д. (2015). Становление и развитие русской виолончельной школы в контексте европейской традиции (дис. канд. мист-ва). Российская академия музыки им. Гнесиных, Москва.
Єрмак, І. (2020). Флейтове виконавське мистецтво Західної Європи XVIII століття: розвиток інструмента, техніка, репертуар (автореф. дис. канд. мистецтвознавства). Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київ.
Жаркова, В. (2016). Французький музичний театр XVIII століття: специфіка взаємодії французької та італійської традиції. Аспекти історичного музикознавства: барокові шифри світового мистецтва,7, 6–21.
Зав’ялова, О. (2000). Віолончельні сонати Л. Ван Бетховена (ансамблеві закономірності жанру) (автореф. дис. канд. мистецтвознавства). Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київ.
Катріч, О. (2000). Стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти). Дрогобич: Відродження.
Кванц, И. (1752). Опыт наставлений в игре на флейте траверсо. Пер. с нем. Е. Петелина. Санкт-Петербург: Earlymusic.Фонд возрождения старинной музыки.
Кулікова, В. (2017). Інтерпретаторська техніка в контексті розвитку художнього мислення виконавця-інструменталіста. Репозитарій НПУ ім. М. П. Драгоманова. С. 19–23. Відновлено з http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/19659
Ніколаєвська, Ю. (2017). Аутентична виконавська стратегія та її сучасні трансформації. Аспекти історичного музикознавства, 10, 180–198. Відновлено з http: nbuv.gov.ua
Пірієв, О. (2021). Стильова еволюція камерно-інструментальної творчості Макса Регера (автореф. дис. канд. мистецтвознавства). Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київ.
Свириденко, Н. (2017). Стилістика виконання старовинної музики на прикладі творів Й. С. Баха: навч.-метод. посіб. для студентів вищих навч. закл. Київ: Інтерсервіс, Київський університет ім. Б. Грінченка.
Свободов, В. (2010). Смычковый инструментарий в эволюции европейского исполнительского искусства (автореф. дис. доктора искусствоведения). Санкт-Петербург.
Сумарокова, В. (1999). Історичні типи віолончельного виконавства в Україні. Наукові записки. Мистецтвознавство, 3(2), 84–89.
Чеченя, К. (2008). Інструментальна музика в Україні другої половини XVI – середини XVIII століття і проблема автентичності у виконавській культурі (дис. канд. мистецтвознавства). КНУ культури і мистецтв, Київ.
Чинаев, В. (2011).Искусство ограничения – искусство безграничного: смена культурных парадигм в зеркале советской отечественной мысли (часть первая). От барокко к романтизму. Музыкальные епохи и стили: естетика, поэтика, исполнительская интерпретация,1. Науч. изд. центр МГК им. П. И. Чайковского.
Шадріна-Личак, О. (2011). Безтактова прелюдія як репрезентант французького клавесинного стилю XVII – початку XVIII століття: аспекти виконавського прочитання (автореф. дис. канд. мистецтвознавства). Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київ.
Curkovic, I. (2017). The vocal duets of G. F. Handel and his Italian contemporaries (c. 1706–1724). PhD dissertation at the Musicology Department of Heidelberg University. Heidelberg. Retrieved from http:// books.ub.uni-heidelberg.de/ heibooks (open access).
Dolmetsch, A. (1946). The interpretation of the music of the XVII and XVIII centuries. 2nd ed. London: Novello And Company. Retrieved from https://imlsp.org/wiki/The_interpretation_of_the_Music_of_the_17th_and_18th_Centuries
Kosciukiewicz, J. (2018). Wiolonczela w epoce barocu. Cz. 1.Notesu Muzycznego, 9 (1), 9–42. Retrieved from http://www.amuz.lodz.pl
Vanscheeuwijck, M. (1996). The Baroque Cello and Its Performance. Performance Practice Review, 9(1), Article 7, P. 78–96. Retrieved from http://scholarship.claremont.edu/ppr/vol9/iss1/7 DOI: https://doi.org/10.5642/perfpr.199609.01.07
Версія статті у PDF (українська).
Опубліковано: 15 липня 2022.
Розділ: СВІТОВА КУЛЬТУРА І МІЖНАРОДНІ ЗВʼЯЗКИ.