УДК 130.2+79
Olena Chumachenko
Криворізький коледж Національного авіаційного університету, м. Кривий Ріг.
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-19-2021-1.55-65
Ключові слова: Entertainment, історична динаміка соціокультурного розвитку, західноєвропейська культура, суспільне життя.
Анотація. Стаття присвячена дослідженню феномену «Entertainment» у контексті історичної динаміки соціокультурного розвитку. Феномен «Entertainment» виступає цілісною системою образів понять у традиційному, універсалістично-модерному, постмодерному, транскультурному дискурсах. «Entertainment» – це специфічний екзистенційний концепт, який розглядається як фундаментальний принцип філософського пізнання, завдяки якому розкриваються відносини людини з самим собою, з іншими людьми. Феномен «Entertainment» фактично, починаючи з первісних часів, виступав одним із засобів людського існування, а також як елемент, що визначає внутрішню сутність людської діяльності та її історичне призначення в проєкції на зовнішнє та внутрішнє буття. Грецька міфологія представляє феномен «Entertainment» як справу богів та муз-богинь, божественний засіб очищення душ, засіб шанування богів, засіб формування політичної і суспільної думки за допомогою театру, соціальну утопію, засіб оволодіння знаннями необхідними для відповідної професійної діяльності. У Середньовіччі феномен «Entertainment» виступає формою протесту проти церковної монополії на культуру і мистецтво. Розглядається феномен «Entertainment» у добу Ренесансу й Просвітництва. У контексті соціокультурного життя ХІХ століття феномен «Entertainment» розглядається в концепціях Дж. Рьоскіна, Ж. Марітена, А. Бергсона, Ф. Ніцше.
Біографія автора.
Чумаченко Олена Петрівна, кандидат культурології, Криворізький коледж Національного авіаційного університету, м. Кривий Ріг. chumachenko10@ukr.net
Література:
Аристотель. (2005). Політика. Пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. К.: Основи.
Бергсон, А. (1998). Творческая эволюция. М.: КАНОН-пресс, Кучково поле.
Бур, М. (1978). Притязания разума: Из истории немецкой классической философии и литературы. М. : Прогресс.
Вазари, Дж. (2004). Жизнеописания наиболее знаменитых ваятелей и зодчих. Пер. c итал. А. Венедиктова, А. Габричевского. СПб.: Азбука-классика.
Валла, Лоренцо. (1989). Об истинном и ложном благе. О своде воли. Пер. с лат. В. А. Андрушко, Н. В. Ревякиной, И. Х. Черняка, отв. ред. А. Х. Горфункель. М.: Наука.
Винкельман, И. И. (2000). История искусства древности. Малые сочинения. СПб.: Алетейя, Государственный Эрмитаж.
Гельдерлин, Фридрих. (1988). Гиперион или отшельник в Греции. Пер. с нем. Е. А. Садовского, комент. Н. Т. Беляевой. М.: Наука.
Декарт Ренэ. (1953). Рассуждения о методе с приложениями диоптрика, метеоры, геометрия. Пер. с фр. Г. Г. Слюсаревича, А. П. Юшкевича. М.: Изд-во Ан СССР.
Жураковский, Г. Е. (1963). Очерки по истории античной педагогики. М.: Изд-во Акад. пед. Наук.
Кант, И. (1994). Критика способности суждения. М.: Искусство.
Левчук, Л. Т. (1997). Західноєвропейська естетика ХХ століття. К.: Либідь.
Лосев, А. Ф. (1989). История античной философии в конспективном изложении. М.: Мысль.
Лосев, А. Ф. (1991). Философия. Мифология. Культура. М.: Политиздат.
Лосев, О. Ф. (1979). Музична естетика античного світу. К.: Музична Україна.
Маритен, Ж. (1960). Ответственность художника. Пер. с франц. Л. М. Степачева. Відновлено з http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Mariten/index.php
Ницше, Фридрих. (1990). Так говорил Заратустра. Пер. с нем. Ю. М. Антоновского. М.: Изд-во МГУ.
Оніщенко, О. І. (2001). Художня творчість у контексті гуманітарного знання. К.: Вища шк.
Пико делла Мирандола, Джованни. (2010). Девятьсот тезисов. Тезисы 1–400: Четыреста суждений по учениям халдеев, арабов, евреев, греков, египтян и по мнениям латинян. Пер. с лат. Н. Н. Соколовой, Н. В. Миронова. СПб.: Изд-во Русской христианской гуманитарной академии, (Серия «Начала»).
Рескин, Джон. (1903). Орлиное гнездо (10 лекций об отношении естествознания к искусству). Пер. Л. П. Никифорова. М.: Книжное дело.
Уланова, С. І. (2002). Нариси історії європейської музичної освіти і виховання: Від античності до початку ХІХ ст. К.: Знання України.
Фрейд, З. (1992). По ту сторону принципа удовольствия. Перевод с немецкого А. А. Гушина. М.: Прогресс.
Esteban de Arteaga. (1783). Le rivoluzioni del teatro musicale italiano: dalla sua origine fino al presente. Retrieved from Bologna: Stamperìa di Carlo Trenti. Retrieved from https://archive.org/details/lerivoluzionidel02arte
Fisher, Saul. (2005). Pierre Gassendi. The Stanford Encyclopedia of Philosophy. Retrieved from http://plato.stanford.edu/entries/gassendi/
Fisher, Saul. (2005). Pierre Gassendi. The Stanford Encyclopedia of Philosophy. Retrieved from http://plato.stanford.edu/entries/gassendi/
Leech-Wilkinson, Daniel. (1995). The Emergence of Ars Nova. The Journal of Musicology. № 13. P. 285–317. DOI: https://doi.org/10.2307/764132
Marcus Terentius Varro. (2007). De lingua Latina. Retrieved from http://www.intratext.com/IXT/LAT0231/
Marino Giovan Battista. (1913). Poesie varie. Retrieved from https://it.wikisource.org/wiki/Poesie_varie_(Marino)/II/VII
Версія статті у PDF (українська).
Опубліковано: 19 листопада 2020.
Розділ: ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ.