Овідій, Шекспір, Шевченко: особливості автокомунікаційних практик

УДК 821.161.2Шевченко:808.1

Maria Kushnarova (Kushnareva)

Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Київ.

ORCID 0000-0003-3361-8838

DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-19-2021-1.66-75

Ключові слова: Тарас Шевченко, літературні впливи, автор, автокомунікація, Овідій, Шекспір, солілоквій.   

Анотація. Стаття містить аналіз прикладів опосередкованих літературних впливів творів Овідія та Шекспіра на творчість Тараса Шевченка. Автор полемізує з наявними в сучасному українському літературознавстві традиціями трактування літературних зв’язків Шевченка з Овідієм як таких, що спричинені подібністю певних фактів їхніх біографій, та Шевченка з Шекспіром, підставою для яких уважають гуманізм двох митців. Натомість у статті на засадах аналізу певних аспектів творчості Овідія, Шекспіра, а також поетичної, епістолярної та мемуарної (щоденник) спадщини Шевченка обстоюється думка, що щирий інтерес Шевченка до творів згаданих авторів, крім іншого, зумовлений його увагою до способів прояву в їхній творчості автокомунікації. У поезії Шевченка автокомунікація набула вигляду численних випадків звернення поета до його власних віршів.  У творчості Овідія автокомунікація проявилася в аналогічний спосіб, у творчості Шекспіра − у вигляді численних солілоквіїв, що їх вимовляють його драматичні герої. Потреба Шевченка в автокомунікації обумовлена  особливостями його  психологічного портрета та індивідуальності, тому в основі його інтересу до творів Овідія та Шекспіра лежить не пошук матеріалу для запозичення, а відчуття глибинної емоційної спорідненості з Овідієм та героями Шекспіра.  

Біографія автора.

Кушнарьова Марія Борисівна, кандидат філософських наук, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Київ.

mariakushn8@gmail.com

Література:

Барабаш, Ю. (2011). Просторінь шевченкового слова: текст – контекст, семантика – структура. Київ: Темпора.

Білецький, О. І. (1939). Шевченко і світова література. Пам’яті Тараса Шевченка. Збірник статей до 125-ліття з дня народження. Київ: Видавництво АН УРСР.

Білецький, Ф. М. (1964). Т. Г. Шевченко про Вільяма Шекспіра. Іноземна філологія. Львівський державний   університет імені І.Франка. Вип.1, C. 38–47.

Генералюк, Л. (2012). Нотатки до психологічних студій над Шевченком і його творчістю. Слово і Час. № 5, C. 3–19.

Грабович, Г. (1991). До питання величі Шевченка: самозображення поета. Редактори: Л. М. Онішкевич, Л. Рудницький, Б. Певний, Т. Гунчак. Світи Тараса Шевченка. Збірник статей до 175-річчя з дня народження поета. Нью-Йорк, C. 277–287. DOI: https://doi.org/10.2307/308601

Грабович, Г. (2000). Шевченко, якого не знаємо. З проблематики символічної автобіографії та сучасної рецепції поета. Київ: Критика.

Грабович, Г., Захаркін, С., та Федорчук, О. (ред.). (2013). Тарас Шевченко в критиці. Т. 1: Прижиттєва критика (1839–1861). Київ: Критика.

Івакін, Ю. (1984). Поезія Шевченка періоду заслання. Київ: Наукова думка.

Лотман, Ю. М. (1981). Семиотика культуры и понятие текста. Труды по знаковым системам: Структура и семиотика художественного текста, Т. ХІІ. Тарту: Тартуский государственный университет, C. 3−7.

Лотман, Ю. М. (1996). Внутри мыслящих миров. Человек − текст − семиосфера − история. Редактор Т. Д. Кузовкина. Москва: Языки русской культуры.

Майстренко, М. (1992). Шевченко і античність. Одеса: Маяк−Асоціація «Бригантина».

Пеленський, Є. Ю. (1943). Овідій в українській літературі. Краків–Львів: Українське видавництво.

Пилипчук, Р. та Шаповалова, М. (2013). Шекспір. Жулинський, М., Бондар, М., Боронь, О., Гальченко, С., Гриценко, П., Дзюба, І., Пилипчук, Р., Скрипник, Н., Смілянська, В., Стус, Д., та Чамата, Н. (ред.). Шевченківська енциклопедія: в 6 т. Київ: НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка; ред. кол.: М.Г.Жулинський (гол.) та ін., Т. 6, C. 963–965.

Рыльский, М. (1964). Шевченко – поэт-новатор. Шевченко и мировая культура. Москва: Наука, C. 68–95.

Савченко, С. (1939). Шевченко і світова література. Радянська література, липень, С. 116–128.

Торкут, Н. М. та Борискіна, К. В. (2016). Специфіка та роль солілоквіїв у римській п’єсі «Юлій Цезар». Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки. № 3–4, C. 3–8.

Шаповалова, М. С. (1976). Шекспір і українська література. Львів: Вища школа.

Шах-Майстренко, М. (2013). Овідій. Жулинський, М., Бондар, М., Боронь, О., Гальченко, С., Гриценко, П., Дзюба, І., Пилипчук, Р., Скрипник, Н., Смілянська, В., Стус, Д., та Чамата, Н. (ред.). Шевченківська енциклопедія: в 6 т. Київ: НАН України. Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; Т .4, C. 658–660.

Шевченко, Т. Г. (2003). Зібрання творів: у 6 т. М. Г. Жулинський та інші (ред.). Київ: Наукова думка.

Версія статті у PDF (українська).

Опубліковано: 19 листопада 2020.

Том 19 № 1 (2021).

Розділ: СВІТОВА КУЛЬТУРА І МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИ.