Самоорганізуюча система наукових і громадських рухів: зарубіжний досвід (на прикладі глобальної зміни клімату)

Анотація. Останнім часом тема аномального потепління постійно фігурує в телепередачах, світові ЗМІ активно впроваджують образ початку «глобальної катастрофи», інтернет-сайти з метеопрогнозами відвідує рекордна кількість користувачів. У статті аналізується кампанія з проблем глобального потепління, піднята науковими товариствами й підхоплена громадськими (екологічними) рухами. Самоорганізуюча система цих рухів задіяла певні механізми, що забезпечили комунікацію соціальної організації, а це, своєю чергою, стимулювало інформаційно-пізнавальну активність суспільства.

Образ «богині-оленя» у геометричних орнаментах жіночих сорочок Поділля

Анотація. У статті досліджується семантика образів «богині-оленя» в геометричних орнаментах (за зразок узяті орнаменти жіночих сорочок Поділля). Теоретичною основою дослідження є концепція праміфу, згідно з якою Космос і Велика Богиня первісних людей поділялися на три/сім сфер. Виходячи з цього, автор виділяє в геометричних орнаментах структури символів, які ідентифікує як образ «богині-оленя». У статті виділено три підтипи образів «богині-оленя». Підтип А містить богиню з трьох ромбів (рис. 1, 3–12 ); підтип В — фігуру богині «руки в боки» (рис. 2, 13–18); підтип С — богиню з руками у вигляді E (чи F) символів (рис. 19–22). Автор показує, що кожен підтип образу богині утворював варіанти орнаментів, які «конституювалися» за однаковими правилами: орнаменти з однією богинею (рис. 3–5, 13, 19), орнаменти з двійкою богинь зі спільними сідницями (рис. 6–8, 13–15, 20), орнаменти з четвіркою богинь (рис. 9, 10, 16, 17, 21) та орнаменти, утворені з окремих символів богині (рис.11, 12, 18, 22). Для порівняння проаналізовано деякі орнаменти з «темою» оленя у вишиванні в стилі російської Півночі (рис. 23–25). Дослідження показало, що геометричний орнамент зберіг свою семантику й у неї можна проникнути, користуючись відповідним методом.

Багатовимірність символічного всесвіту Романа Романишина

Анотація. У статті представлений аналіз символічних контекстів творчості львівського митця Романа Романишина, роботи якого відрізняються не тільки філігранною технікою виконання й інноваційністю, а й багатошаровими символічними сенсами, що в просторі його персональної виставки набули вигляду глибокої й послідовної візуальної розповіді.

Остап Вишня в українській культурі пам’яті: «король тиражів», «народний гуморист», суспільна інституція, знаряддя пропаганди, «національний мученик»

Анотація. У статті досліджено еволюцію сприйняття й осмислення творчості та особистості Остапа Вишні в українській культурі, зокрема – в культурі пам’яті та в українському суспільстві загалом. Попри десятки книжок і сотні статей про письменника, що з’являлися, починаючи з кінця 1920-х років, ця тема досі не дістала всебічного, об’єктивного, методологічно цілісного (за необхідної для цього міждисциплінарності) наукового розгляду. У статті запропоновано такого роду всебічний аналіз репрезентацій постаті й життєвого шляху О. Вишні, рецепції та інтерпретації його творів і суспільного авторитету (особистого символічного капіталу), що формувалися й функціонували в суспільно-культурному житті України від 1920-х років до часів незалежності.
Показане творення й функціонування в культурній комунікації різних «іпостасей» сатирика: спочатку – «короля тиражів» і неофольклорного трікстера, у 1930-х – «куркульського гумориста» й «ворога народу»; у 1950-х – «народного сміхотворця», а в часи незалежності – видатного діяча «Розстріляного Відродження» і «національного мученика».

Сакралізація культурних практик повсякденності

Анотація. Концепт «культурні практики» дає можливість дослідити поведінку індивіда в різних соціокультурних координатах, складний комплекс ціннісно-смислових настанов, знаково-символічну систему, способи комунікації, а також художні реалії повсякдення. У статті ми розглянемо зміст таких нових культурних практик, як кулінарні практики, нічні культурно-розважальні практики, участь у святкових діях (день міста Києва, день Незалежності, свято вишиванки, свято борщу, вареників, фестиваль високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage тощо), що фіксують у стилях масової поведінки зміни ціннісних орієнтацій індивідів, акцентуючи увагу на такій важливій їхній ознаці, як сакралізація повсякденності. У статті систематизована методологія дослідження культурних практик: сulture studies, культурологія повсякденності, «метапрактика» повсякденності М. Епштейна, окреслена стратегія сакралізації в нових культурних практиках.

Феномен арт-ринку як проблема сучасної культурології

Анотація. Стаття присвячена розгляду арт-ринку як багато-аспектного культурного феномену. Одним з підходів, який дає змогу описати та пояснити феномен арт-ринку, де перетинаються сучасні культурні, економічні, соціальні процеси є культурологічні концепції глобалізації. Автор виділяє особливості розвитку арт-ринку в умовах сучасних світоглядних орієнтацій, які підкріплюються останніми науковими розробками у сфері культурної глобалізації та арт-маркетингу. Розглядається еволюція методологічних підходів осмислення арт-ринку крізь призму маркетингу як технології соціокультурних інновацій. Проаналізувавши трансформацію арт-ринку від 1960-х рр. до сьогодення, автор підкреслює зростання ролі культурної складової.