УДК 130.2
Yevhen Prychepii
Інститут культурології Національної академії мистецтв України, Київ.
ORCID 0000-0002-5363-1004
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-16-2019-2.110-127
Ключові слова: геометричний орнамент, семантика орнаменту, образ «богині-оленя» в орнаменті.
Анотація. У статті досліджується семантика образів «богині-оленя» в геометричних орнаментах (за зразок узяті орнаменти жіночих сорочок Поділля). Теоретичною основою дослідження є концепція праміфу, згідно з якою Космос і Велика Богиня первісних людей поділялися на три/сім сфер. Виходячи з цього, автор виділяє в геометричних орнаментах структури символів, які ідентифікує як образ «богині-оленя». У статті виділено три підтипи образів «богині-оленя». Підтип А містить богиню з трьох ромбів (рис. 1, 3–12 ); підтип В — фігуру богині «руки в боки» (рис. 2, 13–18); підтип С — богиню з руками у вигляді E (чи F) символів (рис. 19–22). Автор показує, що кожен підтип образу богині утворював варіанти орнаментів, які «конституювалися» за однаковими правилами: орнаменти з однією богинею (рис. 3–5, 13, 19), орнаменти з двійкою богинь зі спільними сідницями (рис. 6–8, 13–15, 20), орнаменти з четвіркою богинь (рис. 9, 10, 16, 17, 21) та орнаменти, утворені з окремих символів богині (рис.11, 12, 18, 22). Для порівняння проаналізовано деякі орнаменти з «темою» оленя у вишиванні в стилі російської Півночі (рис. 23–25). Дослідження показало, що геометричний орнамент зберіг свою семантику й у неї можна проникнути, користуючись відповідним методом.
Біографія автора.
Причепій Євген Миколайович, доктор філософських наук, професор, Інститут культурології Національної академії мистецтв України, Київ.
sharapann@ukr.net
Література:
Булгакова-Ситник, Л. (2005). Подільська народна вишивка: Етнографічний аспект. (з іл.). О. Козакевич (ред.). Львів: НАН України, Інститут народознавства.
Голан, А. (1994). Миф и символ. (2-е изд.). Москва: Русслит.
Жайворонок, В. (2006). Знаки української етнокультури. Словник-довідник. Київ: «Довіра».
Кара-Васильєва, Т. (квітень, 2015). Геометричний орнамент української вишивки та сучасна його інтерпретація. IV французько-українська археологічна конференція «Геометричне мистецтво від преісторії до сучасності». Київ.
Кара-Васильєва, Т. В. (1983). Полтавська народна вишивка. Київ: Наукова думка.
Причепій, Є. М. (2010). Семичленна структура Неба, Космосу і Тіла Богині в праміфі. (С.71–80). Культурологічна думка, 1(2).
Причепій, Є. М. (2011). Структури й сакральні числа архаїчної символіки та орнаментів (на матеріалах трипільської кераміки та подільських рушників). (С.131–203). Аспекти морфології культури України: генезис, типологія. Київ: Інститут культурології НАМУ.
Причепій, Є. М. (2017). Дві богині в архаїчній символіці та в орнаментах народних рушників. (С. 89–101). Культурологічна думка, 11.
Рыбаков, Б. А. (1981). Язычество древних славян. Москва: Наука.
Селівачов, М. (2005). Лексикон української орнаментики. Київ: Редакція вісника «АНТ».
Gimbutas, M. (February 2001). The Language of Goddess. (1st edition). New York: Thames & Hudson.
Рисунки подані за джерелами:
Gimbutas, M. (February 2001). The Language of Goddess. (1st edition). New York: Thames & Hudson. ( рис. 7)
Архів автора: (рис. 6, 11)
Богуславская, И. Я. (1972). Русская народная вышивка. (з іл.). Москва: Искусство. (рис. 23, 24)
Булгакова-Ситник, Л. (2005). Подільська народна вишивка: Етнографічний аспект. (з іл.). О. Козакевич (ред.). Львів: НАН України, Інститут народознавства. (рис. 3, 4, 9, 12–15,18–22)
Голан, А. (1994). Миф и символ. (2-е изд.). (з іл.).Москва: Русслит. (рис.1, 2, 10)
Калмыкова, Л. Э. (1981). Народная вышивка Тверской земли. Ленинград: Художник РСФСР. (рис. 25)
Причепій, Є., & Причепій, Т. (2007). Вишивка Східного Поділля. Київ: Родовід. (рис. 5, 8, 16, 17)
Версія статті у PDF (українська).
Опубліковано: 02 грудня 2019 року.
Розділ: УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА.
.
Повний текст статті.
Постановка проблеми. Досліджуючи архаїчну символіку та традиційні народні орнаменти, автор запропонував концепцію праміфу, у якій відтворено основні світоглядні орієнтири давніх людей. У попередніх статтях (Причепій, 2010, 2011), виходячи з цієї концепції, ми проаналізували семантику архаїчних символів (символів на археологічних артефактах) та орнаментів подільських рушників. У цій статті на продовження тематики автор досліджує семантику геометричних орнаментів жіночих сорочок Поділля. Ми прагнемо довести, що за символами (елементами) геометричних орнаментів сорочок, як і за архаїчною символікою та орнаментами рушників, також приховуються структури Космосу і Богиня праміфу.
Останні дослідження та публікації. Геометричний орнамент — це візерунок, який утворений з геометричних фігур — ромбів, квадратів, кіл, прямих і косих хрестів, спіралей, свастик, меандрів, шевронів, S-подібних символів та ін. У наукових працях існують різні погляди на сутність цього орнаменту. Більшість дослідників убачає в його утвореннях спрощені й стилізовані образи тварин, рослин та небесних світил, які з часом утратили свою видиму форму й перетворилися на чисто естетичні прояви симетрії і ритму.
Так відома дослідниця української народної вишивки Т. Кара-Васильєва зазначає, що «геометричний орнамент сягає глибини тисячоліть, пов’язаний з естетичними, технологічними, символічними факторами. У процесі історичного розвитку його давня семантика й оберегове значення були втрачені, зруйнована цілісна знаково-магічна система… Тому сьогодні важко підтвердити чи спростувати семантику орнаментальних мотивів геометричного орнаменту, тим більше йти шляхом їх розшифровки» (Кара-Васильєва, 2015).
Мета статті. Можна констатувати, що сутність цього орнаменту (його структури й правила утворення, а також семантика його елементів-символів), залишається не проясненою. Ураховуючи те, що цей орнамент є досить знаковим феноменом людської культури (він виник першим серед орнаментів і містить певну інформацію про спосіб мислення первісних людей), прояснення його сутності може відіграти свою роль у дослідженні духовної еволюції людства.
Автор приєднується до позиції, згідно з якою за геометричними орнаментами приховані образи й сенси, ключі до розуміння яких людство втратило у далекі часи. Але він не схильний уважати, що в сутність цих феноменів не можна проникнути. На його переконання, ключ до розкриття семантики геометричних орнаментів надає концепція праміфу, викладена у зазначених вище статтях.
Мета цього дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу деяких геометричних орнаментів уставок жіночих сорочок Поділля виокремити образ «богині-оленя» і розкрити правила трансформації його в різні варіанти орнаментів. Автор показує, що конституювання образу богині-оленя в геометричних орнаментах відповідало правилам, за якими образ богині конституювався в архаїчній символіці. На основі цього формується думка, що геометричний орнамент не позбавлений семантики та що він може бути «прочитаний».
Виклад матеріалу дослідження. Коротко викладемо основні ідеї праміфу, який ми задекларували як теоретичну базу дослідження геометричних орнаментів. На думку автора, в архаїчній символіці та орнаментах народних рушників виражені уявлення давніх людей про світ і богів. Первісні люди сприймали світ через міф. Дерево, тварина чи антропоморфна істота, зображені ними, є діючими особами міфу, а не предметами реальної дійсності. Виходячи з того, що основні символи — коло, ромб, шеврон, прямий і косий хрести, спіраль зустрічаються майже в усіх народів, було зроблено висновок, що перші міфологічні уявлення (праміф) були подібними в усіх (або більшості) людей.
Основні ідеї праміфу зводяться до таких тверджень:
1. Космос давніх людей ділився на сім сфер. 1 sph (від лат. sphere — cфера) — підземні води, 2 sph — підземелля, 3 sph — поверхня землі, гори, 4 sph — сфера життя, 5 sph — піднебесся, 6 sph –сфера планет, 7 sph — зоряне небо. Непарні сфери (1, 3, 5, 7 sph) були чоловічими, парні (2, 4, 6 sph) — жіночими. Останні були основними. Досить часто, особливо в орнаментах, чоловічі сфери могли взагалі випускатись, і Космос ставав тричленним.
2. Космос в уявленні давніх людей ототожнювався з Великою Богинею, Тіло якої також ділили на сім сфер: 1 sph — ноги, 2 sph — сідниці та вульва, 3 sph — пояс, 4 sph — живіт (пупець і груди), 5 sph –шия, 6 sph — голова, 7 sph — верхній череп, коси. Певні частини Тіла Богині символізували певні сфери Космосу: вульва — підземелля, живіт (груди) — сферу життя, голова (очі) — небо.
На основі цих ідей був сформований структурний метод дослідження символіки та орнаментів. У науковій літературі поширений структурний аналіз геометричних орнаментів (поділ їх на елементи, мотиви, рапорти, модулі, типи композицій та ін.). Він відіграв певну роль у їх дослідженні, зокрема, дозволив упорядкувати орнаменти, виділити серед них певні типи та ін. Але він майже нічого не дав для проникнення в сенс орнаментів, не став знаряддям розкриття їхньої семантики.
Наш метод дослідження орнаментів є також структурним. Але джерелом таких структур для нас є не самі орнаменти, а структури праміфу. Орнамент упорядкований відповідно до структур Космосу праміфу. Такими, зокрема, є тричленний поділ Космосу на підземелля, наземний світ і небо, поділ Тіла Богині на сідниці, живіт і голову та ін. Ці структури мають визначену кількість елементів (таких структур є декілька) і певний порядок розташування «чоловічих» і «жіночих» елементів (символів).
Виділивши ці структури в попередніх дослідженнях архаїчної символіки та орнаментів рушників, ми накладаємо їх на геометричний орнамент сорочок, тобто відшуковуємо аналогічні структури в цих орнаментах.
Отже, ми накладаємо раніше сформовані структури праміфу на досліджуваний емпіричний матеріал (геометричний орнамент жіночих сорочок). Якщо, наприклад, раніше було визначено, що Богиня конституюється з трьох «жіночих» символів, зокрема ромбів, то орнаментальний образ з трьох ромбів ми можемо ідентифікувати як образ Богині.
У нашому дослідженні семантики орнаменту йдеться не про те, щоб здогадатися, що зображено в орнаменті, а про те, щоб розкрити правила, за якими сконструйований орнаментальний образ. Це важливо, оскільки орнамент творився за певною логікою, яка випливала зі структур праміфу.
Наш метод, на відміну від чисто формального структурного методу, опирається на певні змістовні елементи. Він передбачає знання структур праміфу, а також розрізнення основних «чоловічих» і «жіночих» символів праміфу.
Оскільки в подальшому аналізі геометричних орнаментів фігуруватиме образ Богині, важливо розглянути дві моделі зображення Богині, що притаманні первісній символіці (праміфові). У першій моделі Богиню символізують три розташованих на одній лінії (як правило вертикальних, хоча й не обов’язково) «жіночих символи». Як уже зазначалося, Богиня–Космос ділилась на сім сфер.
Чотири чоловічі сфери (символи, що позначали ці сфери) на зображеннях часто випускались і залишалися три жіночі сфери (символи цих сфер). В орнаментах жіночі сфери часто позначалися ромбами. Унаслідок цього образ Богині набував вигляду трьох ромбів: ромб–голова, ромб-живіт і ромб-сідниці. Таку структуру із трьох ромбів можна бачити на орнаменті цього горщика з Малої Азії (рис.1, 6–5 тис. до н. е.), що моделює жінку богиню.
Кожен з ромбів позначає богиню «нижчого рангу» — дочку Великої Богині-Космосу). Так конституювався перший образ Богині, що моделювала Космос. У другому образі Богині, що моделювала Космос, задіяні ці ж самі три сфери, але тут у середній сфері (сфері живота) замість одного «жіночого» символу фігурує двійка символів. (Середню сферу у первісній символіці могли позначати або живіт-пупець або груди. У першому випадку, коли Богиню представляють три символи, у якості середнього виступає пупець-живіт, коли ж у середній сфері розміщувалася двійка богинь, її символізували груди Великої Богині-Космосу).
Специфіка останньої моделі полягає в тому, що на зображеннях Богині груди могли передаватися руками, яким надавалася форма кругів. Ми умовно позначаємо цю модель як фігура жінки «руки в боки». Прикладом такої моделі в архаїчній символіці може бути Богиня з Криту кінця 3 тис (рис. 2). На цьому рисунку жіночі сфери передані кругами (круг за семантикою аналогічний ромбу): круг-голова, два круги — «руки в боки» символізують груди, і умовний круг (овал) внизу — сідниці.
«Богиня–олень» в орнаментах. За аналізу геометричних орнаментів подільських жіночих сорочок нашу увагу привернув один тип орнаменту, утворений з ланцюжка ромбів (рис. 3, 4). Ланцюжок ромбів — це звичний тип орнаментів, який передає сфери Космосу або світове дерево.
У ромбах цього орнаменту розміщений образ, який складається з трьох малих ромбів: одного зовсім маленького та двох дещо більших. Знаючи, що Богиня складалась із трьох жіночих сфер-ромбів (голови, живота та сідниць), ми висловили гадку, що за ромбами як «жіночими» символами приховується фігура Богині. (Варто визнати, що ця здогадка значною мірою «спровокована» й певними антропологічними рисами самого образу).
З рисами Богині не узгоджувалися лише «зубці», що розташовані на «руках» від плеча до кисті й самі кисті, що закінчуються крюками. Очевидно, що вони там не випадкові, оскільки присутні й на інших подібних орнаментах цього типу. За аналізу орнаментів, споріднених з подібним, виникла здогадка, що «руками» із «зубцями», розташованими біля голови, могли позначатися роги. Так сформувалась ідея, згідно з якою за цим образом приховується «богиня-олень».
Дослідження інших орнаментів підсилило цю думку, розкрило розмаїття орнаментів, у яких присутня ця тема. (Варто зазначити, що до думки про «богиню-оленя» в орнаментах автор не прийшов би, коли б не володів концепцією про структуру символів Богині праміфу й не знав етнографічного матеріалу про міфічну «богиню-олень» у народів російської Півночі).
Образ, який ми ідентифікували як «богиня–олень», в орнаментах подільських сорочок нами було умовно розділено на три (А, В, С) підтипи. До підтипу А віднесли все розмаїття орнаментів, у яких цей образ складається з трьох основних символів (ромбів), що передають голову (6 sph), живіт (4 sph) і сідниці (2 sph) Богині. Цьому підтипу властиві виразні антропоморфні риси. До підтипу В ми зарахували орнаменти, у яких образ Богині утворений на основі фігури «руки в боки» (рис. 2).
До підтипу С відноситься образ Богині з Е (чи F)- подібними рогами-руками (детальніше про нього мова йтиме в тексті). Разом ці три підтипи доповнюють і краще увиразнюють образ «богині-оленя» в геометричних орнаментах. У кожному з підтипів ми виокремили варіанти — образи, які мають однакову структуру, але відмінні способами її втілення. Так, на наш погляд, охоплюється все розмаїття орнаментів, у яких втілений образ «богині-оленя».
Підтип А. Варіант №1. Тричленна «богиня–олень» в ромбові. Орнамент з образом «богині-оленя», утвореним з трьох ромбів і розміщеним у великому ромбові (рис. 3, 4) є досить поширеною темою в уставках жіночих сорочок Поділля, вишитих низзю. (Зауважимо, що в цьому орнаменті спочатку ми аналізуємо лише образ, що розташований у ромбові, фрагменти орнаментів поза рамками ромбів ми поки що не приймаємо до уваги).
Композиція цього образу може бути дещо відмінна: на одних орнаментах ромбик-голівка може бути зафарбованим і відокремленим від тулуба, у ромбах, що символізують живіт і сідниці можуть розташовуватися різні знаки. Однак за всіх цих відмінностей спільним є те, що фігура складається з трьох ромбів і рук із зубцями. Так, на наш погляд, передана Богиня, що поєднує риси оленя і людини.
Варіант №2. Тричленна Богиня поза ромбом. У попередніх орнаментах Богині розміщені в ромбах. Однак часто зустрічаються орнаменти, у яких аналогічні образи із трьох ромбів не включені у великі ромби. Такий орнамент можна бачити на уставці сорочки з с. Голубече Вінниччини (рис. 5).
Уставка цієї сорочки утворена з трьох основних стрічок — вузької верхньої (ближчої до шиї), утвореної з поєднання так званих «ріг» (про них мова йтиме пізніше), середньої стрічки, що зверху й знизу відмежована від решти орнаменту так званими бордюрами, та нижньої стрічки, орнамент якої дещо подібний до середньої.
Нас у цій уставці цікавить середня орнаментальна стрічка. Вона утворена з поєднаних у ланцюжок образів богинь, що розглянуті у варіанті №1. Це добре видно на фрагменті орнаменту, де вона звільнена від бокових елементів, які у попередніх орнаментах (рис. 4) розташовувалися поза ромбом. В очищеному фрагменті видно, що малий ромбик символізує голову, а два наступних — живіт і сідниці. Умовні руки (дещо відмінні від попередніх зразків) відходять від шиї і закінчуються біля пояса.
Однак відсутність великого ромба, що обрамляє образ Богині й відокремлює його від інших образів, робить цей образ менш впізнаваним. Хто не ідентифікував попередній орнамент з Богинею у ромбові й не знає правила утворення Богині з трьох ромбів, той не угледить образу Богині в цьому ланцюжку різних символів.
Поєднання подібних образів Богині в одну орнаментальну стрічку, як і поєднання в одну стрічку ромбів з рис. 3, 4, символізує світове дерево. Дерево — це низка богинь (ромбів), кожна з яких ділиться на свою меншу трійку/сімку богів. Важливо підкреслити, що семантика орнаментів, що поєднують ланцюжок ромбів (рис. 3, 4) і орнаментів, утворених образом богині без ромбів (рис. 5) одна й та сама.
Для нас цей орнамент цікавий тим, що він демонструє, як з богинь утворювалося світове дерево. Він також показує, що образ богині не змінювався в залежності від того, розташовувалася вона в ромбові чи поза ним. Варто також підкреслити, що в орнаменті (рис. 4) руки богині мають значно більшу подібність до рогів оленя, ніж на рис. 3, 4.
Варіант № 3. Дві богині у здвоєному ромбові. Попереду ми розглядали орнаменти, утворені одним образом богині, структуру якої складають три ромбики. Далі ми будемо мати справу з певними трансформаціями (перетвореннями), яких зазнавав цей образ. Для нас важливо показати, що ці новоутворені образи будувалися за певними правилами, корені яких приховані в первісній символіці (у праміфові).
Уставка цієї сорочки (рис. 6, с. Шарапанівка) утворена з трьох стрічок: верхньої вузької, що подібна до рис. 4, 5 (про неї мова йтиме пізніше), нижньої, що складається з окремих візерунків, у яких міститься богиня-олень (варіант №1) і середньої стрічки, утвореної з фігур, що являють собою два з’єднаних ромби. Ці ромби, з’єднані таким чином, що їх середина утворює єдиний простір. У кожному з цих ромбів зображені образи, які ми раніше ідентифікували як «богиня-олень». За цього вони побудовані таким чином, що ромбики-голови й ромбики-животи в кожної з богинь свої, а сідниці — середній ромбик — спільні для обох богинь.
Орнамент, отже, передає двох богинь, з’єднаних у нижній частині тулуба. В архаїчній символіці подібне поєднання двох богинь зустрічається уже в палеоліті (рис. 7). У міфах різних народів присутні два варіанти зв’язку двох богинь. Ними, на думку М. Гімбутас (Gimbutas, 2001), можуть бути або дві сестри близнючки або Матір і Дочка (Деметра та Персефона в грецькій міфології).
Не вдаючись до детального аналізу феномену подвоєння богинь (Причепій, 2017), відзначимо, що за ними можуть приховуватися дві богині, що втілюють зимовий і літній півцикли сонця (звідси два сонця і дві богині сонця в міфологічних уявлення деяких народів), або дві богині неба, які втілювали зимові й літні групи знаків зодіаку. У такій формі виражався поділ єдиного. (Звідси двоголові жіночі фігурки, двоголові орли та ін.)
Варіант орнаменту з двома з’єднаними богинями має різновиди. Його, зокрема, можна ідентифікувати на орнаменті коміру жіночої сорочки з с. Війтівка Бершадського району Вінниччини (рис. 8). Тут орнамент дещо деформований унаслідок того, що він вишитий на «збирках» (на комірі полотно сорочок збиралось у малі складки («збирки»), на яких здійснювалася вишивка). Образ двох з’єднаних богинь у цьому орнаменті знаходиться поза ромбами, якщо не вважати два кути, зліва та справа від образу, залишками ромбів.
Між променями обох цих кутів розміщені малі ромбики. Вони очевидно фігурують як голови богинь. Умовні руки із зубцями обрамляють ромбик, що символізує живіт, і «рогатий» ромб посередині фігури символізує спільну для обох богинь сферу сідниць. За структурою символів цей орнамент не відрізняється від орнаменту двох богинь у здвоєному ромбові.
Для нас у цих двох орнаментах (приклади їх можна збільшувати) важливим є те, що вони утворені за тими ж правилами (сполучення двох богинь спільною сідницею), що характерні й для архаїчної символіки (праміфу).
Варіант 4. Структура з чотирьох богинь в ромбові. Візерунок з уставки сорочки з Вінниччини (рис. 9) являє собою ромб, у якому містяться чотири образи, яких ми ідентифікували як «богині-олені». Фігури їх розміщені таким чином, що сідниці знаходяться на периферії, а голови, що утворюють спільний ромбик — у центрі.
Так поєднані чотири богині (ноги на периферії, голова у центрі) утворюють фігуру, що в архаїчній символіці представляє об’ємну модель Космосу. (Сідниці богинь символізують землю, яка розташована на периферії, животи — сферу життя і голови — небесні сфери, що розташовані в центрі.
Подібне моделювання Космосу чотирма богинями часто зустрічається в архаїці. Воно, зокрема, присутнє на цьому артефакті з рис.10 (Мала Азія, 6 тис. до н.е.). Тут голови богинь у центрі утворюють ромб, а нижні частини фігур символізують дві інші «жіночі» сфери Космосу. Для нас збіжність рис. 9 і 10 важлива для показу спадкоємності орнаментами структур архаїчної символіки.
Орнаменти повторювали ті ж структури, що були притаманні архаїчній символіці. Зображення чотирьох богинь у одній групі свідчить, що тут, крім трьох богинь дочок, присутня і Богиня Матір — Велика Богиня, що втілює Космос. Те, що всі богині зображені в образі «богині-оленя», свідчить про універсальний характер цього образу. Це означає, що «богиня-олень» була й Великою Богинею і богинею неба, богинею сфери життя та богинею підземелля. Усі чотири богині праміфу могли фігурувати як «богині-олені».
Варіант 5. Орнаменти, утворені зі структурних елементів образу «богині-оленя». У попередньому аналізі ми показали, що створення нового варіанту орнаменту відбувалося на основі трансформації одного й того ж (цілого) образу богині. Він зображався в ромбові й без ромбу, у подвоєному вигляді й у чотирьох фігурах. У всіх цих змінах образ залишався по суті незмінним. Однак існував ще й інший спосіб утворення нових варіантів орнаменту на базі цього образу.
Він полягав у тому, що вихідний образ «богині-оленя» ділився на три «жіночі» частини (сфери), і на основі таких частин-сфер відбувалось утворення нового орнаменту. Підставою для такого поділу було те, що за цими частинами Тіла Богині (головою, животом і грудьми та сідницями) стоять богині «нижчого» рангу. Таким чином орнаменти, що виникали в такий спосіб не були позбавлені сенсу. Вони позначали певних богинь.
Ми знайшли принаймні три варіанти орнаментів такого типу. Так, орнамент рис. 11 складається з двох стрічок (позначимо їх 11а та 11б) . На стрічці 11а в ромбові зображена фігура, що складається з маленького ромбика, від якого відходять два промені із зубцями. Виходячи з попередніх орнаментів, цей ромбик має достатньо підстав уважатися фрагментом образу «богині-оленя», що передає голову й «руки-роги».
Тут голова-ромбик (богиня, що втілювала голову) стала основою для утворення окремої орнаментальної стрічки. Семантична підстава для такого окремого зображення голови полягає в тому, що вона є символом богині неба, яка може фігурувати як окрема богиня. Таким чином, цей орнамент можна розглядати як багаторазове повторення образу богині неба, тобто як своєрідний гімн цій богині. Й утворений цей образ на тій підставі, що голова Богині може фігурувати як окремий символ, що має свій сенс.
Орнаментальна стрічка 11б з цього ж рисунка утворена з частини образу «богині-оленя» — з умовних рук і ромбика-живота. Цей ромбик є символом сфери життя Космосу й живота Богині. Орнамент, що утворився з повторення ромбика й «рук» має вигляд дерева. Оскільки воно утворене з живота і сфери життя, його можна вважати деревом життя. (Аналогічний орнамент присутній також на рис. 5). Таким чином, ці дві орнаментальні стрічки утворені шляхом відокремлення і надання самостійності символам, що позначають голову (небо) й живіт (сферу життя) богині.
Крім цих семантично виправданих способів утворення орнаменту через поділ Тіла Богині на частини (сфери), існує вид орнаменту, що виник на основі поділу образу «богині-оленя» навпіл, на дві дзеркально симетричні частини. На нашу думку, підстави й мотиви цього поділу знаходяться радше в естетиці формування орнаменту, ніж в семантиці його складових.
Такий поділ зустрічався у попередніх орнаментах. Так, орнамент (рис. 3) побудований таким чином, що між двома сусідніми ромбами розміщені дві половинки образу богині, що міститься у ромбах. Там можна бачити половинки ромбиків голови, живота, сідниць і одну «руку». Це ж саме можна сказати й про орнаментальну стрічку (рис. 5). Вона утворена з фігури богині, що міститься посередині стрічки й половинок фігурок богині з обох боків.
Підстав для такого поділу богині можуть бути дві. Можна допустити, що дві половинки богині, розміщені по боках орнаментальної стрічки, разом узяті передають іще одну богиню. Унаслідок цього орнаментальна стрічка набуває значення зображення двох богинь. Однак можна допустити й іншу — естетичну — підставу такого поділу.
У такому випадку половинка образу фігурує як опозиція до основного образу «богині-оленя». Половинка образу — це елемент хаосу, що протистоїть упорядкованому цілісному образові. З іншого боку, половинка й образ утворюють певну цілісність, оскільки вони побудовані за однаковими правилами гармонії. У цьому плані порівняння орнаменту з музикою має глибокий сенс.
В орнаментах, у яких дві половинки богинь чергуються з цілою богинею у ромбові чи поза ромбом проблема ідентифікації половинок не виникає, оскільки вони посилаються на цілісний образ богині. І особливих питань цей поділ не викликав би, коли б не існував вид орнаменту (рис. 12), який утворений лише з окремих половинок богині.
Тут половинка фігурує як самостійна одиниця, яка не посилається на цілісний образ. Виникає питання, чи має такий орнамент міфологічну основу, чи притаманна йому якась семантика? На наш погляд, його утворення зумовлене не семантикою образів, а чисто естетичними мотивами. Сам по собі такий орнамент позбавлений семантичної підстави. У будь-якому разі його утворення не ґрунтується на структурах праміфу, воно виходить за межі розглянутих нами правил. Орнамент такого виду, ймовірно, був утворений у часи, коли за орнаментальною композицією уже не вбачали богиню.
«Богиня–олень» (підтип В). Орнамент «богиня-олень» (підтип В) змодельований за принципом жінка «руки в боки». У цьому випадку середня сфера Богині складається з двох підсфер (богинь-грудей). На відміну від Богині підтипу А, символіка якої утворювала структуру 1+1+1, в основі Богині підтипу В лежить структура 1+(1+1)+1. Цей підтип, як і попередній, має свої варіанти.
Варіант 1. Богиня з руками-рогами й ромбиком-головою між ними. На низці раніше розглянутих уставок (рис. 3, 5, 6) найвище розміщена вузька орнаментальна стрічка, що складається з низки фігурок. Вони утворені з двох перехрещених променів, верхні кінці яких загнуті гачками в протилежні боки. Самі гачки оздоблені малими перпендикулярними лініями («зубцями»). Такий вид орнаменту є одним з найпоширеніших на уставках сорочок з Поділля. Він досить часто супроводжує орнаменти, у яких присутня тема «богині-оленя».
Народна назва цих фігурок, утворених перехрещеними променями — «головач» (Селівачов, 2005, с. 286), «роги» (Булгакова, 2005, с. 252, 261), «олень» (Кара-Васильєва, 1983, с. 65). Варте уваги те, що в цих назвах збереглася пам’ять про семантику таких фігурок. Цьому напевно сприяло те, що перехрещені промені нагадували роги оленя.
Однак навіть підказка, яка міститься у назві орнаменту не дозволяє нам виокремити образ богині-оленя з «хаосу» ліній, кутів і рисок, з яких складається цей орнамент. Виділення образу стало можливим лише на основі знання правил, за якими він конструювався. Іншими словами, фігурку богині може узріти лише око, навантажене знанням семантики певних символів і структур їх розташування.
Для ідентифікації образу важливу роль відіграє ромбик, розташований у верхньому перетині «рогів». Він утворений зубцями, що відходять від «рогів» (угорі) і перетином «рогів» (унизу). Цей ромбик не впадає в очі (тільки в деяких орнаментах він виділений окремим кольором), але він якраз заслуговує на особливу увагу. У попередніх орнаментах ми бачили, що такий ромбик може слугувати символом голови.
Якщо ми приймемо його за голову, то два бокові «роги» можна ідентифікувати як руки, сформовані за принципом «руки в боки». У такому випадку можна допустити, що вони символізують двох богинь в одній сфері, про що йшла мова раніше. Звідси випливає, що трикутник унизу між перехрещеними кінцями «рогів» (між умовними ногами) передає богиню підземелля (сідниці). Отже, перед нами вирисовується фігурка Богині, що утворена за структурою 1+(1+1)+1, тобто з двома богинями в одній сфері. У ній антропоморфні риси менш виразні, ніж у богині підтипу А, однак більш виразно представлені «роги» як риси оленя.
Варіант 2. Богиня з довгими ногами. Дещо по-іншому змодельований цей же образ Богині на уставці сорочки (рис. 13). Орнамент уставки складається з чотирьох стрічок, на двох середніх із яких розміщені два трохи відмінні образи богинь, які можна віднести до підтипу В. Другу стрічку (радше, одну з двох фігур цієї стрічки), на якій зображені два перехрещені роги, ми уже розглянули. Заслуговує на увагу те, що в цих фігурок ромбик-голівка та ромбик-сідниці виділені окремим кольором від решти фігурки. Так підкреслено їхню особливу семантику, як жіночих сфер фігури.
Найширша смуга цього орнаменту також утворена з образів «богині-оленя». Вона складається з ламаної лінії, на кутах якої (зверху й знизу) розміщені «роги». Цей орнамент дає найбільше підстав для того, щоб убачати у фігурках образ «богині-оленя». Тут, крім «рук-рогів», присутні й довгі «ноги». Структура, за якою формувався образ, аналогічна попередній.
Та ж сама голівка-ромбик між рогами. (Тут ромбик також виділений своїм кольором). Ті ж самі «руки-роги», що моделюють двох богинь у одній сфері. Значно довші умовні ноги й між ногами зображений не трикутник, а «рибка». «Рибка» є символом, яким в архаїці позначали сідниці та вульву. (У сферах Космосу риба й вода розміщені внизу. Низ, підземелля співвідноситься з сідницею Богині). Разом узяті ці ознаки дозволяють нам ідентифікувати цей образ як образ Богині-Космосу.
Варіант 3. Дві богині зі спільними сідницями. Підтип орнаментів «богині-оленя» В, як і підтип А, має свої варіації. Вони конституювались за тими ж правилами, за якими творилися варіанти підтипу А. Так, досить часто зустрічаються орнаменти, у яких дві «богині-олені» поєднані спільними сідницями. Таке поєднання присутнє на орнаментах (рис. 14 і рис. 15). Орнаментальна стрічка з рис. 14 складається з рядка ромбів, розташованих посередині стрічки.
До більших ромбів у верхніх і нижніх кутах приєднані умовні «роги». Ці роги разом з ромбиком між ними можна ідентифікувати, як голову богині (ромбик) і роги («руки в боки»), як груди богині. У цьому орнаменті роги й голівка між ними зображені зверху й знизу ромба. Ромб посередині є спільним для обох Богинь. Він, отже, символізує спільні сідниці обох богинь. (Зазначимо, що косий хрест, зображений у цьому ромбові, є «жіночим символом»). Таким чином, ця фігура орнаменту утворена за тією ж логікою, за якою сформована фігура з орнаментів (рис. 6, 7) підтипу А.
За цим же принципом сформований і орнамент (рис. 15). У ньому ромбик-голова й «руки в боки» розміщені зверху й знизу ромба. Ромбик-голова представлений більш виразно. Руки («руки в боки») чітко ідентифікуються як роги. Ромб, розміщений посередині, символізує спільні сідниці.
Цей орнамент цікавий тим, що в зображенні рогів присутня графема F, про яку йтиме мова пізніше. Відзначаючи збіжність у подвоєнні богинь варіанту 3 підтипу А (рис. 6) і варіанту 3 підтипу В (рис. 14, 15), варто вказати й на відмінність, яка їм характерна. У першому випадку подвоєнні богині розміщені по горизонталі, у другому — по вертикалі. Імовірно, що ця відмінність несуттєва, але застерегти щодо неї варто.
Варіант 4. Чотири богині навколо ромба (спільних сідниць). «Богині-олені» змодельовані способом «руки в боки», як і фігури підтипу А, можуть утворювати орнаменти з чотирьох образів богинь. Цей орнамент має вигляд ромба, розташованого в центрі, до чотирьох боків якого припасовані чотири пари рогів і голівка.
Це ромб, з одного боку, можна розглядати як спільну сідницю чотирьох богинь, з іншого, він передає нижні сфери Космосу. Часто цей ромб містить у собі менші ромби, тобто являє собою утворення з концентричних ромбів. Така фігура передає об’ємність Космосу. Чотири богині символізують чотири сторони Космосу.
Прикладом такого орнаменту може бути візерунок з уставки сорочки з с. Війтівка (рис. 16). Тут до чотирьох боків ромба прилаштовані по парі рогів. І хоча тут роги відходять від боків, а не від кутів ромба, суті це не змінює. Очевидно, що тут ми маємо чотири пари рогів-рук, що символізують «богинь-оленів», а ромб — їхні спільні сідниці. (Відхиленням від правил є те, що голова між рогами позначена лінією).
До варіанту орнаменту з чотирма богинями «руки в боки» можна віднести також досить поширений орнамент, що складається з ромба, від чотирьох кутів якого відходять гачки, загнуті в протилежні боки. Вони фігурують як «руки в боки». У народі цю фігуру називають «баранячими рогами» (Кара-Васильєва, 1983, с. 65). І хоча тут роги позбавлені гачків, характерних для рогів оленя, є підстави вважати, що вони відносяться до «оленячої» теми.
Прикладом такого типу орнаменту можуть бути окремі візерунки нижньої стрічки уставки цієї сорочки з с. Шарапанівка (рис. 17). Тут від чотирьох кутів ромба відходять умовні роги («руки в боки»). Зверху між рогами зображені трикутники, які в орнаментах досить часто позначають голову. Можна допустити, що за трикутником (головою) і рогами («руки в боки») приховується «богиня-олень». (Про причетність цього візерунку до «оленячої» теми може свідчити й графема F, що розміщена всередині ромба).
Варіант 5. Орнаменти, утворені з ріг «богині-оленя». Подібно до того, як були утворені орнаменти з частин «богині-оленя» підтипу А, зустрічаються орнаменти, утворені з частин «богині-оленя» підтипу В. Таким, зокрема, є орнамент (рис. 18), на якому відтворені роги оленя, які ми бачили на рис. 15. Тут роги очевидно фігурують як самостійна смислова одиниця, що позначає живіт Богині й сферу життя Космосу.
Ми розглянули кілька орнаментів, в основі яких лежить образ «богині-оленя», утвореної за принципом «руки в боки». З них видно, що логіка, за якою утворювалися ці орнаменти, не відрізняється від логіки, за якою конституювались орнаменти «богині-оленя» підтипу В.
Підтип С. «Богиня-олень» з Е (чи F)-подібними «рогами-руками». До окремої групи орнаментів із тематики «богині-оленя» можна віднести такі, у яких руки (роги) мають форму графем, подібних до латинських букв Е (чи F). Богині з Е (чи F)-подібними «руками-рогами» утворені за принципом богині «руки в боки». Це означає, що фігура богині містить три складові — голівку, дві графеми Е (чи F), які тут фігурують за «руки в боки», і ромбик чи інша фігура, що позначає сідниці.
Варіант 1. Дві богині з Е (F)-руками в ромбові. Нам не вдалося знайти орнамент з окремим образом богині з Е (чи F) руками. Правда в уставці сорочки (рис. 19), можливо помилково, зустрічаються образи здвоєних богинь і окремої богині. Уставка складається з двох орнаментальних стрічок — верхньої (ширшої) і нижньої. Нас у цьому випадку цікавить верхня стрічка. У ній з лівого боку зображена фігура, що нагадує здвоєний ромб. Посередині цієї фігури зображений «рогатий» ромб. Обабіч нього по горизонталі розташовані менші ромби, які ми в подібних орнаментах ідентифікували як голівки богинь.
З обох боків цих голівок відходять Е (чи F)-подібні символи. Структура в цілому нагадує фігури здвоєних богинь, (рис. 6): більший ромб символізує спільні сідниці, два інших ромби — голови і Е-подібні символи — руки. Тут руки заміщують один із ромбів. Цей орнамент, отже, поєднує риси богинь підтипу А і В. З одного боку, богині розташовані по горизонталі в здвоєному ромбові зі спільною сідницею. З іншого, їм притаманні «руки в боки», які заміщують один із ромбів.
З правого боку в цьому орнаменті розміщені одиничні фігури такого ж типу. у них також можна виділити голову-ромбик, Е (чи F)-подібні руки і ромб-сідниці. Таке поєднання різних фігур у одному орнаменті радше за все є неправильним.
Варіант 2. Здвоєні богині з Е (чи F)-подібними руками-рогами (поза ромбом). Здвоєні богині цього варіанту присутні на орнаменті уставки (рис. 20). Уставка складається з двох широких і трьох вужчих орнаментальних стрічок. Широкі стрічки утворені з однотипних орнаментів. У середині орнаментів розташовані ромби, більші чергується з меншими. Від верхнього й нижнього кутів менших ромбів відходять F-символ (у верхній стрічці) і Е- символ (у нижній).
Структурно ці орнаментальні фігури подібні до фігур підтипу В, варіант 3 (дві богині зі спільними сідницями, рис. 14 і 15). У богинь простежуються такі знакові символи — голівки (трикутники між «руками-рогами»), самі Е (чи F)-подібні «руки-роги» і ромб, що символізує спільні сідниці богинь. (У нижчому орнаменті голівка у нижньої богині відсутня, а голівці верхньої богині надано форми рибки).
Варіант 3. Чотири пари F-подібних рук (рогів) навколо ромба. У цьому підтипі також зустрічаються орнаменти, утворені за допомогою поєднання чотирьох богинь навколо ромба. Таким є орнамент нижньої частині цієї уставки (рис. 21) Тут біля кожного з чотирьох кутів ромба міститься пара F-символів. Ця структура цілком аналогічна структурі (рис. 17), у якій від кутів ромба відходять «баранячі роги».
Це свідчить про тотожність або про спорідненість семантики «баранячих рогів» і F-символу. Очевидно це зумовлено тим, що обидва символи позначають «руки-роги». Варто звернути увагу й на те, що між кожною парою F-символів розміщено ромбик, що символізує голівку богині. (Звідси також можна зробити висновок про ідентичність значення півромбика й ромбика).
Цей візерунок, як і попередні рис. 16, 17, передає об’ємний Космос. Спільний ромб можна трактувати як спільні сідниці, а чотири фігурки богинь як позначення обємного Космосу (чотири боки Космосу). Згідно з праміфом сідниці символізують підземелля Космосу, «руки в боки» позначають сферу життя, а голови — небесні сфери. Однак на цьому орнаменті фігурки богинь радше за все символізують небо (згідно з міфами народів Півночі Росії, саме на небі жили «богині-олені»).
Варіант 4. Е (F) як самостійні символи орнаментів. Як і у випадку з підтипами А і В, на базі підтипу С можуть утворюватись орнаменти з окремих частин богині. Такими, зокрема, є орнаменти, в основі яких лежать символи Е (чи F). Так, нижня стрічка уставки (рис. 19) являє собою повторення F- символів. Орнамент, утворений з Е-символів, присутній на середній стрічці уставки (рис. 22). Тут, до речі, верхня і нижня орнаментальні стрічки також виражають «оленячу» тему.
У наведених прикладах семантика F-символів не задається їхнім місцем у структурі. Те, що вони позначають «оленячу» тему, не викликає сумніву. Сумнів може стосуватися тільки статі оленя. Цей сумнів породжений двозначністю руки (і F-символу, що її позначає). Зазвичай, рука (разом з шиєю) є частиною Тіла Богині, що символізує бога, а «руки в боки» виступають як символи богині. Цим і породжена неоднозначність у трактуванні Е (чи F)-символів, коли вони фігурують як окремі одиниці.
Що стосується розглянутих орнаментів, утворених з одних F-символів, то, на наш погляд, у них F-символи фігурують у якості богинь. Цей висновок випливає з того, що в орнаментах, утворених з повторюваних символів, останній, зазвичай, позначає богинь. Однак цей висновок не можна вважати категоричним. Символ F, коли він не в парі з іншим подібним символом (не утворює фігуру «руки в боки»), по ідеї може позначати й бога-оленя.
Варіант 5. «Е з крюком» у ромбові». Осібне місце серед орнаментів, утворених з Е (чи F)-символів, займає орнамент, в основі якого лежить символ «Е з крюком». Його можна бачити на суцільній орнаментальній стрічці уставки сорочки з с. Шарапанівка (рис. 17). Загальний контекст символів дає підставу вважати, що ця фігура пов’язана з «оленячою чи лосевою» тематикою. На відміну від попередніх орнаментів, у яких Е (чи F)-символи розташовувалися поза ромбами, тут символ «Е з крюком» міститься в ромбові. Це свідчить про те, що він має статус богині. Тому не можна заперечити, що за «Е з крюком» насправді приховується спрощений образ богині-оленя.
Уставка утворена з низки ромбів, які поділені на чотири менших ромби, у кожному з яких розміщена фігура «Е з крюком». Отже, чотири фігури в більшому ромбові позначають четвірку богинь пантеону. Варте уваги й те, що в кожному з чотирьох менших ромбів позначений маленький ромбик. Виходячи з місця його розташування, варто вважати, що він символізує богів-чоловіків. У такому випадку ромб, що містить чотири менших і чотири ще менших ромби, передає весь пантеон, тобто вісімку богів праміфу.
Про те, що символ «Е з крюком» пов’язаний з «оленячою» тематикою, крім зовнішньої подібності символу до рога лося, свідчить контекст символів, які його супроводжують. Про це свідчать і візерунки з «баранячими рогами», які ми вище ідентифікували як чотирьох «богинь-оленів». Варте уваги і те, що у ромбові цього візерунку розташований F-символ.
Крім цього, у ромбах, що розміщені рядком на грудях (на погрудках), містяться фігурки, за якими швидше за все приховані олені. (Про це йтиме мова пізніше). У цілому контекст символів, у якому розміщені символи «Е з крюком», можна вважати додатковим аргументом для їх ідентифікації як богині-оленя.
Ми розглянули основні варіанти орнаментів подільських сорочок, у яких присутня тема «богині-оленя». Для більш змістовного їх аналізу варто, на наш погляд, зіставити їх з орнаментами цієї ж тематики в російській вишивці.
«Богиня-олень» у російській вишивці. Образи богині-оленя можна бачити на одному з найдавніших орнаментів, який датують ХVІ ст. (рис. 23). Він прикрашав скатерку, яка збереглася завдяки тому, що була наклеєна на тильний бік ікони. Орнамент складається з двох частин: облямівки внизу й основної частини — вище.
В облямівці чергуються образи дерева, антропоморфної фігурки і тварини, за якою радше за все приховується олень. (Її фігура, до речі, досить подібна до фігурок, що зображені в ромбах на погрудках (рис 17), яку ми ідентифікували як оленя). Голові тварини надали вигляд ромба, з чого випливає, що вона символізує богиню. Звідси можна зробити висновок, що за всіма трьома образами облямівки (фігуркою, деревом і оленем) приховуються богині.
Вище розташовані образи умовних дерев, між якими зображені олені. Останніх можна однозначно ідентифікувати як самців. Про це свідчать три шеврони — символи богів-чоловіків, що фігурують як роги. Отже, олені символізують богів, дерева — богинь. Богиня-дерево поділена на свою меншу трійку богинь. Про це свідчать символи, що розміщені на стовбурі дерев. Під ними ми розуміємо ромби, що не замкнені внизу. (Імовірно такий вигляд ромбів зумовлений прагненням надати їм вигляду гілок).
Розміщення цих символів у трьох частинах тіла Богині (голова — ромб, живіт — три ромби й сідниці — ромб) свідчить про поділ тіла Богині на три сфери, кожну з яких представляла богиню нижчого рангу. (Трійка ромбів у середній може свідчити про поділ цієї богині на свою ще меншу трійку, яких представляли пупець і двійка грудей). Ромби, як жіночі символи, розмежовані шевронами — символами богів. Отже, деякі антропоморфні риси — умовна голова й руки, а також тричленне розміщення символів (це головне) — дають підставу вбачати в дереві образ богині.
Разом з цим образ не позбавлений рис оленя. Ними є руки із зубцями, які очевидно символізують роги. (Правда, зубцями наділені також умовні ноги, що очевидно зумовлено прагненням надати їм вигляду гілок). «Оленяча» сутність богині випливає також із того, що боги фігурують в образі оленів.
Крім цього, існує іще одна деталь, яка дає підставу для такої ідентифікації образу. У місці з’єднання двох умовних рук і ніг сусідніх богинь розміщена графема F. Це той самий знак, що часто супроводжував тематику оленя в українських орнаментах. (Заслуговує уваги те, що знак і на цьому орнаменті тісно пов’язаний з руками).
Отже, образ Богині поєднує риси дерева (стовбур, гілки з відростками), жінки (голова, руки й ноги), оленя (руки-роги й чотири ноги). Така синкретичність образів досить часто присутня у російській вишивці. Очевидно три образи облямівки (жіноча фігурка, дерево й олень) є своєрідним рефреном основного образу орнаменту.
Цей орнамент дає привід ще раз звернутися до семантики знаків F. З їхнього місця (між богинями), а також із того, що ці знаки по вертикалі разом із образами оленів утворюють четвірку символів, можна зробити висновок, що тут вони фігурують як чоловічі символи, тобто представляють богів.
Якщо прийняти це значення, то трійка богинь, на яку поділилася Велика Богиня –Дерево, разом із нею самою, складає жіночу четвірку богів пантеону, а два олені й два знаки F — чоловічу. Отже, певна логіка в припущенні того, що F фігурує як чоловічий символ є. Вона відкриває цікаву перспективу тлумачення орнаменту. Весь пантеон богів постає як сім’я оленів.
Таке визначення семантики знака F, на перший погляд, суперечить нашому попередньому визначенню, де він фігурував як знак богинь. Однак, якщо в цьому випадку F просто позначає руки (не має відношення до фігури «руки в боки»), то він може фігурувати і як символ бога.
З аналізу цього досить цікавого артефакту ХVІ ст. можна зробити висновок, що попри суттєві відмінності від українських орнаментів на «оленячу» тематику ХХ ст., їм притаманні спільні риси. Ними є, насамперед, тричленна структура образу Богині. Вона є ключем для розуміння обох орнаментів. Цікавим також є спільність F-знака для орнаментів, які розділяє кілька століть.
Тема «оленя» присутня і в уставці (рис. 24), що походить з Олонецької губернії (перша пол. ХІХ ст.). Уставку умовно можна розділити на дві частини — верхню орнаментальну стрічку, на якій присутні птахи, і нижню, у якій представлена «оленяча» тема. Ця нижня частина складається із широкої стрічки, на якій зображені два косих хрести з ромбом посередині, та верхньої і нижньої вужчих стрічок, на яких зображені ряди фігурок, що ми вже зустрічали в орнаментах сорочок Поділля (рис. 2, 13).
Ряди складаються з фігурок двох типів: більшої з руками-рогами й меншої, що розташована між ними. Вона передана досить схематично: голівка — крапка між рогами двох сусідніх оленів і дві умовні ноги нижче та трикутник між ногами. Таке чергування двох фігурок властиве й подібному орнаменту з Поділля. Очевидно таким способом передаються Матір і Дочка.
Причетність до «оленячої» теми притаманна й середній (широкій) орнаментальній стрічці. Визначення її фігур як косих хрестів із ромбом є першим і поверховим. По суті ж орнамент складається з ромбів, від кутів яких відходять «баранячі роги», тобто руки-роги богині («руки в боки»). Між цими рогами в одному випадку (у фігурок на горизонтальних кутах ромбів) розміщені малі ромби-голови, а на вертикальних — трикутники, що також символізують голову. Варте уваги й те, що «баранячі роги» оздоблені зубцями, що, на наш погляд, підкреслює їх «оленяче» значення. Таким чином, навколо ромба зображені чотири богині-олені, що символізують жіночий склад пантеону (вісімки богів).
Орнамент цієї уставки (як верхньої і нижньої, так і середньої стрічок) вражаюче подібний до розглянутих орнаментів подільських сорочок.
Закономірно виникає питання, де знаходиться коріння цієї подібності. Очевидно мова не може йти про просте запозичення. Російські орнаменти глибше закорінені в часі, але подільські мають значно ширше розмаїття сюжетів. Те й інше свідчить про їхню автохтонність. Отже, мова має йти про якісь спільні джерела, які можуть сягати часів слов’янської спільності, а то й глибше..
Образ оленя присутній також на «сороках» — весільних головних уборах наречених Тверської губернії (рис. 25). По вертикалі «сорока» складається з трьох смуг. Очевидно, що убір передає жіночі сфери неба. На верхній і нижній смузі обабіч дерева зображені олені.
Самі олені на сорочках дещо незвичні. У них позаду й попереду містяться голови з рогами. Аналіз попереднього матеріалу підказує, що це здвоєні богині-олені, олені з’єднані задніми частинами в одне ціле. Таку структуру ми часто зустрічали в орнаментах сорочок Поділля (рис. 6, 14, 15). Наявність цієї структури також у російській вишивці є додатковим свідченням важливості феномену здвоєних богинь для первісної міфології.
Варто зазначити, що фігури, подібні до здвоєних оленів, які пізніше набули вигляду здвоєних коней (кінь у пізнішій символіці замістив оленя), були досить поширені в російській вишивці. На відміну від схематичних образів здвоєних богинь у геометричних орнаментах сорочок Поділля, подібні образи на сорочках мають більш натуралістичний вигляд.
У цілому можна відзначити подібність сюжетів на оленячу тематику як в українській, так і російській народній вишивці. Це свідчить про глибокі історичні корені структур цих орнаментів. Вони (структури) очевидно склались іще в архаїчній символіці та міфології.
Тема оленя (лося) у міфології. Для глибшого трактування семантики образу оленя (лося) в орнаментах необхідно також звернутися до досліджень цього образу археологами та етнографами (Голан, 1994; Gimbutas, 2001).
В українському фольклорі тема оленя (лося), якщо й представлена, то в малій мірі. У будь-якому разі згадка про цю тварину відсутня у відповідній літературі (Жайворонок, 2006). На цьому фоні збереження такої теми в орнаментах вишивки і писанок (про зображення оленів на писанках Прикарпаття згадує Б. О. Рибаков) (Рибаков, 1981) заслуговує на особливу увагу. Воно свідчить про те, що орнаменти зберегли той пласт етнокультури, який уже по суті втрачений у сфері фольклору.
Археологи накопичили значну кількість матеріалу, який свідчить про поширення культу цієї тварини на нашій території. «Культ небесних олених чи лосих, — пише археолог Є. К. Черниш, — як культ Прародительок тваринного світу є відголосом спільної для всіх народів стадії мезолітично-неолітичного мисливського і оленеводського способу буття» (Рибаков, 1981).
Тема оленя (лося) широко представлена в міфологічних уявленнях народів Сибіру. Можна виділити два основних сюжети, у яких фігурує ця тварина: 1/ олень (самець) несе по небу сонце; 2/шаман відвідує на небі двох олених (лосих) — господарок тваринного світу. Ми не будемо в деталях аналізувати ці сюжети.
Відзначимо лише, що в першому з них — він детально проаналізований А. Голаном (Голан, 1994, с. 36–47) — олень (самець) несе по небу сонце і на заході пірнає з ним у підземні води. Так міф пояснює схід і захід сонця. Цей міф знайшов відображення у багатьох артефактах архаїчної символіки. Однак важко уявити передачу такого сюжету в орнаменті.
Якщо передача першого сюжету в орнаментах викликає сумніви, то з другим сюжетом, у якому фігурує дві богні, усе більш-менш зрозуміло. Про Богиню — господарку світу, Матір звірів і людей — сказано, що вона могла мати Дочку.
На величезному компактному просторі від Лєни до Північного Приуралля, — пише Б. О. Рибаков, — в евенків, нганасан, долган, а за межами цього простору в сахалінських нівхів існують більш-менш однорідні міфи про двох небесних володарок світу, наполовину жінок, наполовину лосих (або олених), від яких залежить усе благополуччя мисливських племен — приплід оленей… Архаїзм цих міфів не підлягає сумніву: масове полювання на оленів почалось іще в палеоліті, а в мезоліті стало особливо важливим (Рибаков, 1981).
На наш погляд, дві оленихи, що зображалися зі спільними сідницями (в ромбові й поза ромбом) і є не що інше, як ці дві богині неба — господарки звірів і людей. Дві богині неба, як ми зазначали (Причепій, 2017), виникли на тій підставі, що давні люди ділили цикл сонця на літній і зимовий, і відповідно небо (знаки зодіаку) ділились на дві половини, кожну з яких втілювала своя богиня (можливо, Матір і Дочка). Такий поділ у символіці спостерігається значно раніше від поширення культу оленя. Дві оленихи — це одне з втілень праміфічного культу двох богинь.
Структури з чотирьох богинь, хоча й не згадуються в міфах про богинь-оленів, але досить поширені в архаїчній символіці. Наявність цієї структури в давній символіці дає підставу для висновку, що чотири богині могли виступати і в образі богинь-оленів.
Автор показав, що кожен підтип образу богині утворював варіанти орнаментів, які «конституювалися» за однаковими правилами: образи богині могли передаватись орнаментами з однією богині, двійкою богинь зі спільними сідницями, четвіркою богинь та ін. Думки про підтипи й варіанти образів «богині-оленя» продемонстровані на низці прикладів орнаментів жіночих сорочок.
Дослідження показало, що всупереч поширеним у дослідницькій літературі поглядам, за якими геометричний орнамент втратив свою семантику, він цю семантику зберіг і проникнути в неї можна, користуючись відповідним методом.