Синкретизм давній і синкретизм новітній

Vadym Skurativskyi
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Київ.

ORCID 0000-0001-5338-3912

DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-17-2020-1.45-53

Ключові слова: синкретизм давній, синкретизм новітній, «рухоме зображення», семіотично-комунікативна культура, просторово-часова картина світу.

Анотація. Появу кінематографу (в 1890 рр.) відразу ж супроводжує чи не планетарний резонанс довкола доволі небаченого комунікативного феномена «рухомого зображення». Резонанс, на жаль, і досі не доволі досліджений у всіх першопричинах.
Але сьогодні, вже з огляду на досягнення цілого комплексу гуманітарних і (не тільки) наукових дисциплін, постає очевидним: «рухоме зображення», винайдене інженерами Едісоном і Люм’єрами, постає відтак, передовсім, як поновлення за зовсім нових естетичних, технологічних та інших умов людської культури давнього феномену так званого «первісного синкретизму». Цього ніби світанку художньої і взагалі семіотично-комунікативної культури людства. Той синкретизм поєднує в собі всі рецептивні засоби людини для створення цілісної просторово-часової картини світу. «Рухоме зображення», яке характерно постало чи не синхронно з появою зусиль тогочасної науки (школа академіка Алєксандра Веселовського та інших) довкола явища первісного синкретизму з дивовижною послідовністю поновлює рішуче всю семіотичну його суму — але зрозуміло, вже націлком новій технологічній так званій основі.
Відповідним чином ця обставина відразу ж кидає нове когнітивне світло на всю історію «рухомого зображення» — від згаданого його дебюту до нашого сьогодення.

Біографія автора.

Скуратівський Вадим Леонтійович, академік Національної академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства, професор, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Київ.

vchenarada.iknamu@gmail.com

Література:

Веселовский, А. И. (1894). Из введения в историческую поэтику. Журнал Министерства народного просвещения, № 5.

Веселовский, А. И. (1898). Три главы из из исторической поэтики. Журнал Министерства народного просвещения. № 4–5.

Кинематограф. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона в 86 томах. (1895). Т.15. Спб: АО «Ф. А. Брокгауз – И. А. Ефрон». С.75–76.

Скуратівський, В. Л. (1972). Мистецькі проблеми у німецькому романі ХХ ст. Київ: Київський університет.

Скуратівський, В. Л. (1974). Біля витоків кінематографа. Всесвіт. № 11. С. 181–182.

Скуратівський, В. Л. (1976). Скільки тисячоліть кінематографу? Всесвіт. № 11. С. 189–193.

Скуратівський, В. Л. (1995). Міф. Міфологія. Українська літературна енциклопедія. Т.3. Київ: Українська Енциклопедія. С. 383–386.

Скуратівський, В. Л. (1997). Екранні мистецтва у соціокультурних процесах XX століття (Генеза. Структура. Функція). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01теорія та історія культури. Київ: Національна музична академія України iм. П. I. Чайковського.

Скуратівський, В. Л. (2018). Мистецтво. Мімедис. Міф і деміфологізація. Міфологія. Енциклопедія Cучасної України. Т. 20: «Медична» – «Мікоян». Гол. редкол.: Дзюба І. М., Жуковський А. І., Железняк М. Г. та ін.. Київ: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України.

Скуратівський, В. Л. (2016). Культура елітарна. Культура естетична. Культура матеріальна. Культура традиційна. Культурна традиція. Культурні цінності. Культурологія. Енциклопедія Cучасної України. Т. 16: «Куз» – «Лев». Гол. редкол.: Дзюба І. М., Жуковський А. І., Железняк М. Г. та ін.. Київ: Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України. DOI: https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi27.52

Скуратівський, Вадим. (1988). Ноосфера. Інтелектуальна генеалогія. Поняття: До 125-річчя з дня народження В. І. Вернадського. Всесвіт, № 3. С. 183–185.

Скуратовский, В. Л. (1983). Контакты, конспекты, цели. Литературное обозрение. № 5. С. 31–40.

Скуратовский, Вадим. (1988). К «физиократическим» истокам концепции ноосферы В. И. Вернадского. Учение В. И. Вернадского в ноосфере и глобальные проблемы современности: тезисы докладов Всесоюзной конференции. Москва: МФТИ. Ч. 1. С. 244.

Скуратовский, В. Л. (1993). Всемирная литература и язык культуры (аспект проблемы). Collegium. № 4. С. 8—20.

Скуратовский, В. Л. (1994). Мировая литература: смыслы в содержании. Ренессанс. № 7. С. 184–191.

Версія статті у PDF (українська).

Опубліковано: 10 березня 2020 року.

Том 17 № 1 (2020)

Розділ: ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ.