УДК 2-5:7
Natalya Shelkovaya
Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк.
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-20-2021-2.127-142
Ключові слова: сакральне мистецтво, символ, християнське сакральне мистецтво, мусульманське сакральне мистецтво, живопис чань-буддизму, Порожнеча, Бог, єдність.
Анотація. Стаття присвячена дуже актуальній у сучасному техногенному світі проблемі формування духовного світобачення, одухотворення людини, зустрічі з сакральним світом, Богом через спілкування з сакральним мистецтвом, яке має свою символічну мову, свої характерні для кожної релігії знаки, що є важливими для людини як духовної за своєю головною сутністю істоти. Автор виявляє сутність сакрального мистецтва, порівнює ставлення до нього в період середньовіччя та в наш час, розкриває глибинні символи сакральної архітектури та живопису в християнстві, а також сакральної архітектури в ісламі та живопису в чань-буддизмі.
Компаративний аналіз символів сакрального мистецтва цих релігій показав глибинну єдність їхніх головних ідей: ідеї створення світу з Порожнечі (Creatio ex Nihilo), ідеї породження світу Світлом, ідеї явленості Слова Бога в християнстві та ісламі; розкрив єдину мету сакрального мистецтва цих релігій – єднання з Богом, духовним світом, природою шляхом позбавлення від своєї егоїстичної суб’єктивності; виявив схожість у творчому процесі іконописця в християнстві та художника в чань-буддизмі й привів до висновків про синонімічність понять «Бог» у християнстві, «Аллах» у ісламі й «Порожнеча» в буддизмі.
Біографія автора.
Шелковая Наталія Валеріївна, кандидат філософських наук, доцент, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк
Література:
Абрамович, С. Д. (2005). Церковне мистецтво. Київ: Кондор.
Аверинцев, С. С. (2000). Премудрость Божия построила дом (Прит. 9:1), чтобы Бог пребывал с нами: концепция Софии и смысл иконы. София-Логос. Словарь. Киев: Дух и Литера. С. 6–13.
Буркхардт, Т. (1999). Сакральное искусство Востока и Запада. Принципы и методы. Н. П. Локман (пер. с англ). Москва: Алетейа.
Ивин, А. А. (Ред.) (2004). Искусство. Философия: Энциклопедический словарь. Москва: Гардарики. Відновлено з https://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/470/%D0%98%D0%A1%D0%9A%D0%A3%D0%A1%D0%A1%D0%A2%D0%92%D0%9E
Ковальова, О. (2014). Давньоруська храмова архітектура і символіка православного храму. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки РДГУ. Вип. 25. Рівне: Видавець О. Зень. С. 3–5.
Лещенко, А. М. (2016). Коеволюційні процеси у християнському сакральному мистецтві. Херсон: Айлант.
Померанц, Г. С. (2013). Иконография бесконечности. Собирание себя. Москва; Санкт-Петербург: Центр гуманитарных инициатив. С. 118–133.
Савельева, М. Ю. (2006). Проблема соотношения феноменов «сакральное» и «священное». Человек и христианское мировоззрение. Священное и секулярное: столкновение мировоззрений. Альманах. Вып. 11. Симферополь. С. 10–14.
Степовик, Д. (2004). Іконологія й іконографія. Івано-Франківськ: Нова зоря.
Токман, В. В. (2000). Священне і профанне в мистецтві. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. Вип. 32. С. 40–43.
Флоренский, П. А. (1993). Иконостас. Иконостас. Избранные труды по искусству. Санкт-Петербург: Мифрил, Русская книга. С. 1–174.
Caillois, R. (1988). L’homme et le sacré. Paris: Gallimard.
Durkheim, E. (2013). Les Formes Elementaires de la Vie Religieuse: le systeme totemique en Australia. Paris: PUF. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-476-05728-0_9749-1
Eliade, M. (1988). Sacre et le Profane. Paris: Gallimard.
Otto, R. (2004). Das Heilige. Über das Irrationale in der Idee des Göttlichen und sein Verhältnis zum Rationalen. München: C. H. Beck. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-658-15250-5_18
Sedlmayr, H. (2013). Verlust der Mitte. Salzburg: Otto Müller.
Версія статті у PDF (українська).
Опубліковано: 14 травня 2021.
Розділ: МУЗЕЄЗНАВСТВО ТА ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВО.