Сакральне мистецтво як вищий прояв духовного світосприйняття людини

УДК 2-5:7

Natalya Shelkovaya

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк.

ORCID ID 0000-0001-7303-0719

DOI:

Ключові слова: сакральне мистецтво, символ, християнське сакральне мистецтво, мусульманське сакральне мистецтво, живопис чань-буддизму, Порожнеча, Бог, єдність.

Анотація. Стаття присвячена дуже актуальній у сучасному техногенному світі проблемі формування духовного світобачення, одухотворення людини, зустрічі з  сакральним світом, Богом через спілкування з сакральним мистецтвом, яке має свою символічну мову, свої характерні для кожної релігії знаки, що є важливими для людини як духовної за своєю головною сутністю істоти. Автор виявляє сутність сакрального мистецтва, порівнює ставлення до нього в період середньовіччя та в наш час, розкриває глибинні символи сакральної архітектури та живопису в християнстві, а також сакральної архітектури в ісламі та живопису в чань-буддизмі.

Компаративний аналіз символів сакрального мистецтва цих релігій показав глибинну єдність їхніх головних ідей: ідеї створення світу з Порожнечі (Creatio ex Nihilo),  ідеї породження світу Світлом, ідеї явленості Слова Бога в християнстві та ісламі; розкрив єдину мету сакрального мистецтва цих релігій – єднання з Богом, духовним світом, природою шляхом позбавлення від своєї егоїстичної суб’єктивності; виявив схожість у творчому процесі іконописця в християнстві та художника в чань-буддизмі й привів до висновків про синонімічність понять «Бог» у християнстві, «Аллах» у ісламі й «Порожнеча» в буддизмі.

Біографія автора.

Шелковая Наталія Валеріївна, кандидат філософських наук, доцент, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк

shelkovaya@snu.edu.ua

Література:

Абрамович, С. Д. (2005). Церковне мистецтво. Київ: Кондор.

Аверинцев, С. С. (2000). Премудрость Божия построила дом (Прит. 9:1), чтобы Бог пребывал с нами: концепция Софии и смысл иконы. София-Логос. Словарь. Киев: Дух и Литера. С. 6–13.

Буркхардт, Т. (1999). Сакральное искусство Востока и Запада. Принципы и методы. Н. П. Локман (пер. с англ). Москва: Алетейа.

Ивин, А. А.  (Ред.) (2004). Искусство.  Философия: Энциклопедический словарь. Москва: Гардарики. Відновлено з https://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/470/%D0%98%D0%A1%D0%9A%D0%A3%D0%A1%D0%A1%D0%A2%D0%92%D0%9E

Ковальова, О. (2014). Давньоруська храмова архітектура і символіка православного храму. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки РДГУ. Вип. 25. Рівне: Видавець О. Зень. С. 3–5.

Лещенко, А. М. (2016). Коеволюційні процеси у християнському сакральному мистецтві. Херсон: Айлант.

Померанц, Г. С. (2013). Иконография бесконечности. Собирание себя. Москва; Санкт-Петербург: Центр гуманитарных инициатив. С. 118–133.

Савельева, М. Ю. (2006). Проблема соотношения феноменов «сакральное» и «священное». Человек и христианское мировоззрение. Священное и секулярное: столкновение мировоззрений. Альманах. Вып. 11. Симферополь. С. 10–14.

Степовик, Д. (2004). Іконологія й іконографія. Івано-Франківськ: Нова зоря.

Токман, В. В. (2000). Священне і профанне в мистецтві. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. Вип. 32. С. 40–43.

Флоренский, П. А. (1993). Иконостас. Иконостас. Избранные труды по искусству. Санкт-Петербург: Мифрил, Русская книга. С. 1–174.

Caillois, R. (1988). L’homme et le sacré. Paris: Gallimard.

Durkheim, E. (2013). Les Formes Elementaires de la Vie Religieuse: le systeme totemique en Australia. Paris: PUF. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-476-05728-0_9749-1

Eliade, M. (1988). Sacre et le Profane. Paris: Gallimard.

Otto, R. (2004). Das Heilige. Über das Irrationale in der Idee des Göttlichen und sein Verhältnis zum Rationalen. München: C. H. Beck. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-658-15250-5_18

Sedlmayr, H. (2013). Verlust der Mitte. Salzburg: Otto Müller.

Версія статті у PDF (українська).

Опубліковано:

Том 20 № 2 (2021).

Розділ: МУЗЕЄЗНАВСТВО ТА ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВО.