Ihor Yudkin-Ripun
Інститут культурології Національної академії мистецтв України, м. Київ.
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-20-2021-2.22-34
Ключові слова: анафора, референція, репліка, деталь, ейдетика, об’єктивація, дистанція.
Анотація. Семантика тексту досліджується на основі суб’єктно-об’єктних зворотних зв’язків, де предметне поле реконструюється з ейдетичних образів інверсією їхніх внутрішніх відношень. Пріоритет належить внутрішньому світові тексту, а об’єктне поле визначається історичною конкретикою епохи. У межах феноменології розвинулася мереологія як розділ логіки про відношення «частина – ціле», що, на відміну від герменевтики, спирається на незвідність цілого до частин та взаємність цього відношення. Частини поділяються на самостійні та несамостійні, внутрішні та зовнішні. Текст постає як голограма, де кожна частина репрезентує свої функції в цілісності. Провідну роль для інтеграції тексту відграють обрамлення, узаємні посилання, референція віддалених частин, комплементарні відношення. Взірцеву модель обрамлення демонструють репліки ролі персонажа драматичного твору. Через дистанційні зв’язки зростає розмірність тексту, відбувається вихід за межі лінійних та площинних обмежень, виявляються його глибина й об’ємність. Засоби обрамлення, передусім анафора, уможливлюють поділ тексту на замкнені цикли.
Біографія автора.
Юдкін-Ріпун Ігор Миколайович, доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, Інститут культурології Національної академії мистецтв України, м. Київ.
Література:
Вайман, С. Т. (1981). Бальзаковский парадокс. Москва: Советский писатель. 368 с.
Василько, В. С. (1967). Фрагменти режисури. Київ: Мистецтво. 384 с.
Гегель, Г. Ф. В. (1972). Кто мыслит абстрактно? Из Гегель Г. Ф. В. Работы разных лет. Т. 1. Москва: Мысль. C. 387–394.
Еремин, М. (1978). Подробности и смысл целого. В Мире Толстого. Сб. статей. Москва: Советский писатель. С. 221–247.
Заикина, Н. В. (2014). Учение о части и целом как основа для построения семантики. Вестник Московского государственного областного университета. Серия «Философские науки». № 3. С. 6–10.
Зимовец, Л. Г. (2011). Объективация и экзистирование как основы методологии Н. А. Бердяева. Известия вузов Северо-Кавказского региона. Общественные науки. № 3. С. 5–8.
Калмановский, Е. С. (1984). Книга о театральном актере. Ленинград: Искусство. 224 с.
Крон, Г. (1972). Исследование сложных систем по частям. Диакоптика. Пер. с англ. Под ред. А. В. Баранова. Москва: Наука. 544 с.
Лосев, А. Ф. (1982). Знак. Символ. Миф. Москва: Изд. Московского университета. 482 с.
Лукач, Г. (1987). Своеобразие эстетического. Т. 4. Москва: Прогресс. 572 с.
Майская, М. И. (1981). Пизанелло. Москва: Искусство. 210 с. 92 с. ил.
Михайлов, А. В. (1977). Варианты эпического стиля в литературах Австрии и Германии. Типология стилевого развития ХIХ века. Москва: Наука. С. 267–307.
Рубинштейн, С. Л. (1976). Проблемы общей психологии. Изд. 2. Москва: Педагогика. 416 с.
Сарджвеладзе, Н. И. (1989). Личность и ее взаимодействие с социальной средой. Тбилиси: Мецниереба. 208 с.
Узнадзе, Д. Н. (1976). Проблема объективации. Хрестоматия по вниманию. Под ред. А. Н. Леонтьева, А. А. Пузырея, & В. Я. Романова. Москва: Изд. Московского университета. С. 260–270.
Успенский, Б. А. (2011). Дейксис и вторичный семиозис в языке. Вопросы языкознания. № 2. С. 3–30.
Юдкин-Рипун, И. Н. (2021). Детализация портрета в сонете как монодраме: «Медальоны» Игоря Северянина. Родная словесность в современном культурном и образовательном пространстве. Тверь: Тверской гос. ун-т. Вып. 10 (16). C. 16–22.
Юдкін-Ріпун, І. (2020). Феноменологія культури як методологія інтерпретації. Київ: Інститут культурології НАМ України. 352 с.
Яркеев, А. В. (2012). Объективация социальной истории в структуре мифологического дискурса. Вестник Удмуртского универитета. Философия. Социология. Психология. Педагогика. Вып. 3. С. 83–94.
Ingarden, R. (1963). Z badań nad filozofią współczesną. Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe. (Ingarden R. Dziela filozoficzne). 664 s.
Ingarden, R. (1972). Z teorii języka i filozoficznych podstaw logiki. Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe. (Ingarden R. Dziela filozoficzne). 508 s.
Yudkin-Ripun, I. (2013). Aphoristic Foundations of Dramatic and Lyrical Poetry. Kyiv: Osvita Ukrainy. (National Academy of Arts of Ukraine. Institute of Culturology). 444 p.
Версія статті у PDF (українська).
Опубліковано: 14 травня 2021.
Розділ: ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ.