Речі, що зваблюють, або семіотична невизначеність дизайн-складової візуальних образів

УДК 7.05:[659.118:159.954.2-028.22:81’22:165.412

Vadym Shynkarov

Київський національний університет технологій та дизайну, м. Київ.
ORCID ID 0009-0001-8395-7873

DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-27-2025-1.136-145

Ключові слова: візуальні образи, комунікативність, семіотична невизначеність, підсвідоме, звабливе, дизайн-повідомлення.

Анотація.

У статті розглядається особливий аспект дизайн-повідомлень, визначений як «звабливе». Цей термін запропоновано автором, і його оригінальна трактовка – це авангард дизайн-повідомлення – ірраціональний, емоційний «гак», що запускає активну комунікацію між предметом і користувачем. «Звабливе» апелює до підсвідомих асоціацій користувача, до його дитячих переживань, пов’язаних із забутим досвідом найперших естетичних задоволень і потрясінь. Мета дослідження – пошук особливої складової всередині комунікативного звернення, яка відповідає за виникнення миттєвої зацікавленості та емоційно-образного контакту з предметом. Робота поєднує аналіз семіотичних концепцій і теорій психології сприйняття (вплив візуальних образів предметів на підсвідомі реакції), а також методику порівняльного аналізу (естетично-психологічного впливу іграшок і дизайну). Дослідження «звабливого» відповідає сучасним тенденціям у дизайні, де емоційний вплив, юзабіліті та взаємодія з користувачем стають головними.

Біографія автора.

Шинкарьов Вадим Геннадійович, старший викладач кафедри мультимедійного дизайну, Київський національний університет технологій та дизайну, м. Київ.

vadimshinkaryov@gmail.com

Література:

Норман, Д. А. (2019). Дизайн звичних речей (пер. М. Бакалова). Київ: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». Відновлено з https://www.yakaboo.ua/ua/dizajn-zvichnih-rechej.html

Сент-Екзюпері, А. де. (2015). Маленький принц. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.

Barthes, R. (1982). Le troisième sens. In L’obvie et l’obtus: Essais critiques III (p. 43–61). Paris: Éditions du Seuil.

Baudelaire, C. (1975). Morale du joujou. In Curiosités esthétiques (pp. 440–555). Paris: Gallimard.

Baudrillard, J. (1968). Le système des objets. Paris: Gallimard.

Eco, U. (1962). Opera aperta. Milano: Bompiani.

Heath, S. (1981). Questions of cinema. Bloomington, IN: Indiana University Press.

Kahney, L. (2013). Jony Ive: The genius behind Apple’s greatest products. New York, NY: Portfolio Penguin.

Loewy, R. (1979). Industrial design. Woodstock, NY: Overlook Press.

Lupton, E. (2017). Design is storytelling. New York, NY: Cooper Hewitt.

McLuhan, M. (1964). Understanding media: The extensions of man. McGraw-Hill.

Norman, D. A. (2004). Emotional design: Why we love (or hate) everyday things. New York, NY: Basic Books.

Piaget, J. (1936). L’origine de l’intelligence infantile. Paris: Delachaux et Niestlé.

Vihma, S. (1995). Products as representations: A semiotic and aesthetic study of design products. Helsinki: University of Art and Design Helsinki.

Winnicott, D. W. (1953). Transitional objects and transitional phenomena. International Journal of Psycho-Analysis, 34, 89–97.

Версія статті у PDF

Опубліковано: 

Том 27 № 1 (2025)

Розділ: ПРИКЛАДНА КУЛЬТУРОЛОГІЯ І КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ.