Oles Yanchuk
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, м. Київ.
ORCID ID 0009-0004-7108-1802
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-27-2025-1.127-135
Ключові слова: кіномистецтво, кінодраматургія, кіносценарій, сюжет, режисер.
Анотація.
У цій статті розглядаються особливості української кінодраматургії початку ХХІ століття з позиції культурології. На прикладі заявлених фільмів, а саме: «Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені», «Нескорений», «Залізна сотня» «Владика Андрій», «Таємний щоденник Симона Петлюри» — відслідковуються нові тенденції написання сценаріїв та загалом впливів кінодраматургії на сучасне українське кіно. На початку ХХ-го століття з появою кіномистецтва особливості української сценарної справи виявили себе в тому, що режисери звертались до літературних творів, у 1920-х роках у Всеукраїнському фотокіноуправлінні працювали сценаристи, до роботи в кіно залучали письменників, але позаяк проблема написання сценаріїв існувала і досвідчених сценаристів не вистачало, тому досить часто режисери фільмів брали на себе цю функцію і переробляли сценарії як відомих майстрів, так і дилетантів. У сучасному українському кіно режисер відіграє провідну роль, він також може бути і сценаристом.
Завдяки процесам деколонізації і вивільнення мистецтва з пазурів радянської ідеології сьогодні глядач може бачити на екрані правдиві події на основі української історії, що замовчувалось раніше, за часів СРСР. Українське кіномистецтво залишається глибоко національним, це проявляється перш за все завдяки мові, манері спілкування, тлумаченню подій і явищ, сюжетно-образній концепції, трактуванню української ідентичності, написанню сценаріїв на основі неприхованих історичних фактів.
Біографія автора.
Янчук Олександр (Олесь), народний артист України, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, член Європейської кіноакадемії, кінорежисер, продюсер, старший викладач кафедри «Організація театральної справи», Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, м. Київ.
Література:
Брюховецька, Л. І. (2004). Залізна сотня проти ампутації пам’яті. Кіно-Театр, № 5. Відновлено з http://archive-ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=242
Брюховецька, Л. І. (2013). Енциклопедія сучасної України. Відновлено з https://esu.com.ua
Брюховецька, Л. І. (2018). Перерваний політ. Українське кіно часів ВУФКУ: спроба реконструкції. Кінематографічні студії. Випуск 8. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». 570 с.
Брюховецька, Л., Портяк, В., Курков, А., Лемешева, Л., Бєляєва, Р., & Кузьмук, В. (2003). Українська кінодраматургія: реальне і можливе. Кіно-Театр, № 1. Відновлено з http://archive-ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=49
Калантай, С. Г. (2024). Трансформація Українського кінематографа в умовах сучасних суспільно-політичних викликів. Культурологічний альманах. Випуск 4 (12). С. 399–407. DOI: https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.49
Курінна, Г. В. (2011). Концепт «конструкції» кіносценарію в контексті американської сценарної школи. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. № 3. С. 180–183.
Скобнікова, О. В. (2016). Кіносценарій як об’єкт дослідження мовознавства. World Science, 4(1(5), 54-57. Відновлено з https://rsglobal.pl/index.php/ws/article/view/671
Чередниченко, О. І. (2007). Про мову і переклад. Київ: Либідь. 248 с.
Bashwiner, D. (2007). Interaction of Speech and Music in the Film Soundtrack. Music and the Moving Image (Conference). New York. Р.10–11.
Horton, A., & Hoxter, J. (Eds.). (2014). Screenwriting. Rutgers University Press. Retrieved from https://www.rutgersuniversitypress.org/screenwriting/9780813563404/
Kozloff, S. (2000). Overhearing Film Dialogue. Berkeley & Los Angeles: University of California Press. 332 p.
Опубліковано:
Розділ: УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА.