Tina Mosiakina
Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА), м. Київ.
ORCID ID 0000-0002-4727-8099
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-26-2024-2.180-188
Ключові слова: міф, ідеологія, посередність, культ особистості, культурні практики, сакральне, ресентимент, дегуманізація.
Анотація.
У статті ми розглядаємо новий культ особи на при- кладі російського лідера правлячої еліти. Метою статті є оприявнення зв’язку між культом особи володимира путіна та посередністю.
Використовуємо аналітичний та феноменологічний методи для виявлення особливостей життєсвіту певного типу людини. Окреслюємо основні ознаки лідера тоталітарного культу, а саме: численні табу, створення ореолу загадковості, сакралізація лідера, а також простору й часу. Доводимо зв’язок із тоталітарними, а також фашистськими системами. Описуємо сьогоднішні особливості такого культу, а також здійснюємо порівняння і культами попередніх тоталітарних режимів.
У роботі також виокремлюємо основні процеси, завдяки яким вдалося створити успішний культ особи на російських теренах. Також окреслюємо основні риси адептів такого культу. Підкреслюємо, що основним рушієм здійснення насильницької практики є поняття ресентименту, яке модифіковано в сучасній російській ситуації.
Описуємо загальні характеристики новітнього ідеологічного режиму та їхній зв’язок з культом небуття та онтоциду. Розглядаємо й специфіку міфотворчості в ідеології російської федерації, її особливість та взаємозв’язок із релігією як такою. В останньому знищується, власне, міфопоетичне.
Показуємо зв’язок між посередністю та новим культом особи, а також психологічними особливостями адептів такого культу. Виявляємо, що екзистенційний страх, несвобода та конформізм із тоталітарним режимом є визначальними рисами посередності. Виводимо висновок, що як лідер культу, так і його прихильники підпадають під категорію «посередності».
Біографія автора.
Мосякіна Тіна Володимирівна, Ph.D.-здобувачка, кафедра культурології, факультет гуманітарних наук, Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА), м. Київ.
Література:
Буркало, В. (2023). Російська імперська матриця, її самовідтворення і подолання. Регіональні студії, №35. С. 7–15. DOI: https://doi.org/10.32782/2663-6170/2023.35.1
Буян, В. (2011). Політичний міф та ідеологія. Держава і право. Випуск 52. С. 716–721.
Гіоргадзе, Г. (2013). Екзистенціальний страх як онтологічна передумова посередності. Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. Випуск 3. С. 3–9.
Демчук, Р. (2017). Актуальні міфи імперської ідентичності. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. Випуск 39. С. 63–74.
Демчук, Р. (2022). Фейки сексуального наративу в інформаційній війні. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. № 5. С. 81–86.
Моренчук, А., & Моренчук, А. (2023). Політико-психологічні витоки агресивності путінської ідеології. Всеукраїнські політологічні читання імені професора Богдана Яроша. Випуск 12. C.103–110.
Мосякіна, Т. (2020). Поняття кенозису у формуванні іконологічного мислення. Відновлено з https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/27866
Ніколаєнко, Н., & Захаров, Д. (2017). Сутнісні характеристики політичного міфу. Вісник Донецького національного університету. Серія політичні науки. № 2. С. 30–33.
Почепцов, Г. (2024). Тоталітарна людина. Нариси тоталітарного символізму і міфології. Дух і Літера. 176 с.
Седакова, О. (2011). Посредственность как социальная опасность. Відновлено з https://polit.ru/articles/kultura/posredstvennost-kak-sotsialnaya-opasnost-olga-sedakova-ob-opasnosti-normalnogo-myshleniya-2022-03-12/
Шевцов, С. (2023). Танатоцентричність «руського миру»: оптика Ханни Арендт. Науково-теоретичний альманах «Грані», 26(3). С. 45–53. DOI: https://doi.org/10.15421/172347
Шумило, С. (2024) «Звичайний фашизм»: розбір тез про «священную войну» Росії проти України та Заходу. Відновлено з https://www.radiosvoboda.org/a/zvychaynyy-fashyzm-rozbir-tez-pro-svyashchennuyu-voynu-rosiyi/32890534.html
Anspach, M. R. (2017). Vengeance and the Gift. The Palgrave Handbook of Mimetic Theory and Religion. Palgrave Macmillan, New York. 549 p. DOI: https://doi.org/10.1057/978-1-137-53825-3_8
Barthes, R. (1993). Mythologies, Vintage. 158 p.
Bataille, G. (1989). La structure psychologique du fascisme. Hermes, La Revue, 2 (№5-6), pp. 137–160.
Eco, U. (1995). Le fascism eternel. Відновлено з https://www.yvespatte.com/2020/09/le-fascisme-eternel-un-article-dumberto-eco-1995/
Ellul, J. (1973). Propaganda: The Formation of Men’s Attitudes. New York: Vintage. 320 p.
Girard, R. (1972). La violence et le sacre. Editions Bernard Grasset. 456 p.
Haslam, N. (2006). Dehumanization: An Integrative Review. Personality and Social Psychology Review, 10(3), pp. 252–264. DOI: https://doi.org/10.1207/s15327957pspr1003_4
Minkowski, E. (1951). La mediocrite. Tijdschrift voor Philosophie, 13de Jaarg., Nr. 2, Juni 1951, pp. 226–235.
Siebers, T. (1988). The Ethics of Criticism. Cornell University Press. 264 p.
Sperling, V. (2015). Sex, Politics, and Putin. Political legitimacy in Russia. Oxford Univestiy Press. 310 p. DOI: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199324347.001.0001
Опубліковано:
Розділ: .