Обриси теоретико-практичного паритету в спадщині Джозефа Аддісона

Maryna Ternova
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Київ
ORCID ID 0000-0001-9266-5672

DOI:

Ключові слова: :класицизм, Просвітництво, перехідний період, теоретико-практичний паритет, естетичне переживання, естетична суб’єктивність, уява, жанр «політичної поезії».

Анотація. У статті на прикладі  спадщини Джозефа Аддісона – відомого англійського літератора, естетика та політичного діяча – проаналізовано ситуацію, що склалася в науково-мистецькому просторі Англії в перехідний період  від класицизму до Просвітництва. Саме Дж. Аддісон належав до тих інтелектуалів свого часу, хто сприйняв, позитивно оцінив і – у межах власних можливостей – сприяв «входженню» окремих просвітницьких ідей у тогочасний дослідницький простір.

Наголошено на окремих авторських ідеях Дж. Аддісона, які, з одного боку, значно розширили уявлення його сучасників щодо потенціалу естетичного знання, атрибутація якого на межі ХVІІ–XVІІІ століть, хоча й повільно, але  трансформувалася від раціоналістичної моделі до визнання позитивної ролі чуттєвого чинника. Підкреслена роль наукових розвідок Дж. Аддісона щодо феномену «естетичне переживання» та його  можливої взаємодії з «уявою». Така теоретична орієнтація сприяла становленню філософсько-психологічної теорії уяви, яка пізніше закріпилася в європейському дослідницькому просторі завдяки Дж. Віко.

Реконструйовано літературно-театральне оточення Дж. Аддісона, яке активізувало популяризацію його творчості на англійських теренах, уможливлюючи  вплив письменника, поета та драматурга на поточний процес культуротворення і окреслючи завдяки позитивній оцінці Р. Дж. Коллінгвуда значення його спадщини в просторі національної та  європейської гуманістики.

Запропоновано використовувати чинники культурологічного аналізу –   міжнауковість, персоналізацію в контексті біографічного методу, діалогізм та формально-логічну структуру «теоретико-практичний паритет», оскільки перехід від класицизму до Просвітництва з огляду на час виявився важливим історико-культурним етапом, який настільки ж може бути об’єктом теоретичного аналізу як  у просторі історії культури, так і культурології.

Біографія автора.

Тернова Марина Володимирівна, кандидат філософських наук, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Київ.
termarv@gmail.com

Література:

Аддисон, Джозеф. (No date). Відтворено з https://www.рeoples.ru.>art>publicist>joseph_addison & https://ru.хcv.wiki> wiki_Joseph_Addison  

Бабушка, Л. Д.  (2020). Фестивація як комунікативний апропріатор глобалізаційних інтересів у культуротворчому просторі: монографія. Київ: Видавець ПП Лисенко М. М. 272 с.

Воображение. (No date). Відновлено з https://iphlib.ru>collection>newphilenu>document

Коллингвуд, Р. Дж. (1999). Принципы искусства: монография. Перев. с англ. А. Г. Ракина, под редакцией Е. И. Стафьевой. Москва: Языки русской культуры. 328 с.

Лабутина, Т. Л., & Ковалёв, М. А. (2020). Британские интеллектуалы эпохи

Просвещения: от маркиза Галифакса до Эдмунта Бёрка: монография. Санкт-Петербург: Алтейя. 462 с.

Joseph Addiison (1672–1719). (1995). Internet Speculative Fiction Database. Retrieved from http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?5261

Sir Richard Steele. (1768). Encyclopedia Britannica.  The First Publication. London.

Версія статті у PDF (українська).

Опубліковано:

Том 21 № 1 (2022).

Розділ: СВІТОВА КУЛЬТУРА І МІЖНАРОДНІ ЗВʼЯЗКИ.