УДК 726:27-523.41:008(477-25)
Ruslana Demchuk
Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ.
ORCID ID 0000-0002-4401-8953
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-26-2024-2.26-40
Ключові слова: українське бароко, національна ідентичність, Софія Київська, програма розписів, культурні практики, культурний вимір, міждисциплінарність.
Анотація.
У статті розглядається Софія Премудрість Божа як релігійний феномен, маркер східнохристиянської традиції та української культури. У міждисциплінарному контексті аналізується ансамбль барокового стінопису XVIII ст. Софії Київської: надається інтерпретація знакових сюжетів, відстежується тяглість з давньоруською програмою розписів.
Незважаючи на відсутність розробленої/уніфікованої софійної іконографії, образ Софії в стінописі собору реалізується через теологему «Софія – Марія – Церква» від Великої Оранти в центральному вівтарі (ХІ ст.) до «Богоматері в Славі» на склепінні Західних хорів (XVIII ст.) у синергії з Храмовою іконою з іконостаса XVIII ст. Завдяки організації сакрального простору (ієротопії) Софії Київської перебування там протягом служби перетворюється для вірян на містеріальне дійство, «живу» ікону «Тобою радіє».
У програмі розписів собору висвітлюється реалізація семантичної опозиції «українське бароко» – «російський класицизм», наголошується на значенні Софії Київської в сенсі національної ідентифікації.
Біографія автора.
Демчук Руслана Вікторівна, докторка культурології, доцентка, професорка кафедри культурології, Національний університет «Києво-Могилянська академія», завідувачка відділу, Інститут культурології Національної академії мистецтв України, м. Київ.
Література:
Болховітінов, Є. (1995). Вибрані праці з історії Києва. Київ: Либідь-ІСА. 483 с.
Громов, М. (2006). Учение о Святой Троице в культуре и искусстве Древней Руси. Давньоруське любомудріє. Тексти і контексти. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія». С. 86–95.
Демчук, Р. (2019). Специфіка російського софіологічного міфу. Том 2: Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. С. 21–28
Демчук, Р. (2008). Храм Софії у символічному просторі Русі-України. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія». 164 с.
Демчук, Р. В. (2003). Соціокультурний контекст храмових розписів Києва ХVІІІ століття. Магістеріум. Київ : Видавничий дім «КМ Академія». Випуск 12: Культурологія. С. 45–51
Жолтовський, П. М. (1988). Монументальний живопис на Україні XVII–XVIII ст. Київ: Наукова думка. 162 с.
Ковалевська, О. (2012). До питання ідентифікації світських постатей композиції «Перший Вселенський собор» стінопису Софії Київської. Український історичний журнал. № 1. С. 201–210.
Краткое описание Киево-Софиевского собора и монастыря. (1825). Київ: Типография Киево-Печерской Лавры. 110 с.
Кримський, С. Б. (2008). Під сигнатурою Софії. Київ: Видавництво «Києво-Могилянська академія». 367 с.
Лебединцев, П. Г. (1890). София Киевская. Киево-Софийский кафедральный собор. Изд. 2-е, исправл. Киев, 111 с.
Нікітенко, Н. Н. (2016). Бароко Софії Київської. Київ: Либідь. 272 с.
Осадча, О. (2015.) Ідея choros як основний принцип сакрального простору храму (на прикладі собору Софії Київської). Українська Академія Мистецтв. Дослідницькі та науково-методичні праці: наук. зб. Випуск 24. Київ: Фенікс, С. 109–117.
Павленко, С. О. (2010). Зображення гетьмана Івана Мазепи (кінець ХVІІ – початок ХХ ст.). Чернігів: Видавництво Лозовий В. М. 144 с.
Парахонський, Б. (1993). Бароко. Поетика і символіка. Філософська і соціологічна думка. № 6. С. 99–114.
Попович, М. В. (1998). Нарис історії культури України. Київ: АртЕк. 728 с.
Рясная, Т. М. (2021). Бароковий живопис XVIII ст. Софії Київської в реставраційних роботах Ф. Солнцева 1843–1853 рр. Софійський часопис. Випуск 5. Збірник статей за матеріалами ІХ Судацької міжнародної конференції. Київ. С. 77–85.
Сверстюк, Є. (1992). Українська література і християнська традиція. Сучасність. Ч. 12. С. 137–145.
Сковорода, Г. С. (1973). Начальная дверь к христианському добронравію. Повне зібрання творів у 2 т. Київ: Наукова думка. Т. 1. С. 147–149.
Трубецкой, С. Н. (1995). О святой Софии, Премудрости Божией. Вопросы философии. № 9. С. 120–168.
Трубецкой, Е. Н. (1990). Умозрение в красках: вопрос о смысле жизни в древнерусской религиозной живописи: публичная лекция. Репринт. изд. 1916 г. Москва: Интерпринт. 44 с.
Уманцев, Ф. (1970). Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври. Київ: Мистецтво. 210 с.
Уманцев, Ф. С. (1968). Настінні розписи в мурованих спорудах. Історія українського мистецтва в 6 т. Київ: Жовтень. Т. 3. С. 175–193.
Успенский, Л. А. (1977). Богословие иконы православной церкви. Переславль: Издательство Братства во имя святого князя Александра Невского. 656 с.
Флоренский, П. А. (1994). Небесные знамения. Размышления о символике цветов. Соч. в 4 т. Москва: Мысль. Т. 2. С. 414–418.
Шевченко, Т. Г. (2014). Сон («Гори мої високії…»). Кобзар. Повна збірка. Харків: Школа. С. 198–200.
Isar, N. (No date). Chorography (chora, choros) – a performative paradigm of creation of sacred space in Byzantium. Retrieved from http://hierotopy.ru/contents/CreationOfSacralSpaces_02_Isar_Chorography_2006_EngRus.pdf
Опубліковано:
Розділ: .