Alla Demura
Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого, Київ.
ORCID ID 0000-0002-5409-0836
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-27-2025-1.70-87
Ключові слова: репрезентація травми, колективна пам’ять, мовчання, українське кіно, наратив, символ, режисер, актор, емоційний вплив фільму, документальне свідчення.
Анотація.
Стаття аналізує кінематографічні стратегії репрезентації травматичного досвіду та їхній вплив на глядача. У фокусі – типологія підходів: від символічного опосередкування (іронія, метафора, алюзії) до документального фіксування моментів трагедії. Розглянуто візуальні та наративні засоби (мовчання, пауза, фрагментарність), які дають змогу передавати досвід, що важко піддається вербалізації. Теоретичну основу становлять концепції постпам’яті, етики свідчення та травматичного наративу. Особливу увагу приділено українському кіно часів війни – як художньому, так і документальному – у його функції формування колективної пам’яті. Аналіз охоплює приклади з фільмів «Атлантида», «Відблиск», «20 днів у Маріуполі», «Мирні люди» тощо у зіставленні з класичними зразками документального кіно про травму (Клод Ланцман, Ален Рене). Порівняльний підхід дозволяє виявити як універсальні естетичні прийоми репрезентації травми, так і специфіку українського візуального дискурсу, зумовлену культурною та історичною ситуацією.
Біографія авторки.
Демура Алла Анатоліївна, аспірантка кафедри кінознавства, Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого, Київ.
Література:
Ассман, Аляйда. (2012). Простори спогаду. Форми трансформації культурної пам’яті. Київ: Ніка-Центр. 440 с.
Гребенюк, Тетяна. (2022). Мовчання і говоріння як форми репрезентації історичної травми в українській прозі доби незалежності. Синопсис: текст, контекст, медіа. Том 28, №3, розділ Історія літератури як структура. С. 104–112. DOI: https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.3.1
Карут, Кеті. (2017). Почути травму. Розмови з провідними спеціалістами з теорії та лікування катастрофічних досвідів. Інтерв’ю провела Кеті Карут Переклад з англ. Катерини Диси. Київ: Дух і літера. 496 с.
Alexander, J. C. (2004). “Toward a Theory of Cultural Trauma”. In: Cultural Trauma and Collective Identity. Alexander, J. C., Eyerman, R., Giesen B., Smelse N. J., Sztompka P. (Eds). Berkeley: University of California Press. DOI: https://doi.org/10.1525/9780520936768-002
Améry, J. (1980). At the Mind’s Limits. Contemplations by a Survivor on Auschwitz and Its Realities. Translated by Sidney Rozenfeld and Stella P. Rosenfeld. Bloomington: Indiana University Press.
Arva, E. L. (2014). “Representing War Trauma in Magical Realism Cinema: Guillermo del Toro’s Pan’s Labyrinth”. In: How Trauma Resonates: Art, Literature and Theoretical Practice. Callaghan, M. (Ed.). Oxford: Inter-Disciplinary Press. DOI: https://doi.org/10.1163/9781848882393_003
Benjamin, W. (1969). “The Storyteller”. In: Illuminations. Arendt H. (Ed.). Translated from German by Harry Zohn. New York: Schocken Books.
Caruth, C. (Ed.) (1995). Trauma: Explorations in Memory. Baltimore and London: Johns Hopkins University Press. DOI: https://doi.org/10.56021/9781421413525
Caruth, C. (1996). Unclaimed Experience. Trauma, Narrative, and History. Baltimore: Johns Hopkins University Press. DOI: https://doi.org/10.1353/book.20656
Elsaesser, T. (2001). ‘Postmodernism as Mourning Work’. Screen, vol. 42, no. 2, pp. 193–201. DOI: https://doi.org/10.1093/screen/42.2.193
Felman, S., and Laub D. (1992). Testimony: Crises of Witnessing in Literature, Psychoanalysis, and History. New York and London: Routledge.
Herman, J. (1992). Trauma and Recovery: The Aftermath of Violence – From Domestic Abuse to Political Terror. New York: Basic Books.
Hirsch, M. (2008). ‘The Generation of Postmemory’. Poetics Today, vol. 29, no. 1, pp. 103–128. DOI: https://doi.org/10.1215/03335372-2007-019
Kaplan, E. A. (2005). Trauma Culture: The Politics of Terror and Loss in Media and Literature. New Brunswick, New Jersey, and London: Rutgers University Press.
LaCapra, D. (1999). ‘Trauma, Absence, Loss’. Critical Inquiry, vol. 25, no. 4, pp. 696–727. DOI: https://doi.org/10.1086/448943
Mulvey, L. (1989). Visual and Other Pleasures. Hampshire: Palgrave. DOI: https://doi.org/10.1007/978-1-349-19798-9
Oppenheimer, J. (2016). Joshua Oppenheimer on Night and Fog. Vimeo. Retrieved from https://vimeo.com/189179154
Riches, D. (1986). The Anthropology of Violence. Oxford: Basil Blackwell.
Saoul, I., Violi, P., Lorusso, A. M., & Demaria, C. (Eds). (2024). Questioning Traumatic Heritage. Spaces of Memory in Europe and South America. Amsterdam: Amsterdam University Press. DOI: https://doi.org/10.5117/9789463726856
Sobchack, V. (1984). Inscribing Ethical Space: Ten Propositions on Death, Representation, and Documentary. Quarterly Review of Film Studies, 9(4), pp. 283–300. DOI: https://doi.org/10.1080/10509208409361220
Stampfl, B. (2014). Parsing the Unspeakable in the Context of Trauma. In: M. Balaev (Ed.). Contemporary Approaches in Literary Trauma Theory (pp.15–41). London: Palgrave Macmillan. DOI: https://doi.org/10.1057/9781137365941_2
Sztompka, P. (2004). The Trauma of Social Change: A Case of Postcommunist Societies. In: J. C. Alexander [et al.]. Cultural Trauma and Collective Identity. University of California Press. P. 155–195. DOI: https://doi.org/10.1525/california/9780520235946.003.0005
Thompson, K. (1998). Moral Panics. London: Routledge.
Violi, P. (2017). Landscapes of Memory: Trauma, Space, History. Translated from Italian by Alastair McEwen. Oxford: Peter Lang. DOI: https://doi.org/10.3726/b10991
Walker, J. (2005). Trauma Cinema: Documenting Incest and the Holocaust. Berkeley, Los Angeles, CA and London: University of California Press. DOI: https://doi.org/10.1525/9780520937932
Žižek, S. (1989). The Sublime Object of Ideology. London, New York: Verso.
Опубліковано:
Розділ: УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА.