УДК 130.2:008
Inna Hurova
Український державний університет імені Михайла Драгоманова, м. Київ.
ORCID ID 0000-0002-9709-7405
DOI: https://doi.org/10.37627/2311-9489-24-2023-2.27-35
Ключові слова: культура співучасті, співтворчість, стріт-арт, краудсорсинг, учасницьке мистецтво, інтерактивний театр, імерсивний театр, колективне смислотворення.
Анотація.
Демократичні процеси, які постійно супроводжують сучасне суспільство, призводять до зростання активності пересічних громадян в усіх сферах. Відбувається перехід від безособового виробництва до індивідуалізованого продукування, від пасивного споживання до активної співучасті в створенні різноманітних культурних продуктів. Тому активна та осмислена участь людини в соціально-політичних та культурно-мистецьких процесах, яка зміщує увагу від інертного споживання на участь в ухваленні рішень, чи створенні культурних або мистецьких проєктів, чи колективному формуванні нових смислів і цінностей визначається іноземними дослідниками як «participatory culture», а українськими — «партисипативна культура», «культура співучасті», «спільнотворення». Вона розуміється як актуальна вимога майже до кожного суспільного явища, від низової демократії до реалізації мистецьких стратегій. Учасництво (співучасть) передбачає зацікавленість у певній сумісній діяльності задля самореалізації та задоволення, що впроваджується через втілення власних ідей та творчих задумів, а в мистецькому просторі культура співучасті призводить до співтворчості творця та глядача, активного спільнотворення. Художні культурні практики (стріт-арт, імерсивний театр) розглядаються як такі, що не просто пропонують інтерактивність, а надають глядачеві суб’єктності, роблять його помітним через особистий досвід сприйняття, отримані відчуття, емоції та переживання. Незважаючи на те що учасники спільного творчого акту часто продукують не культурні артефакти, а всього лише значення, витворюється нове смислотворення, а отже, нові способи продукування культури, народжені в сумісній творчості.
Біографія автора.
Гурова Інна Володимирівна, доцентка, кандидатка історичних наук, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, м. Київ.
i.v.hurova@npu.edu.ua
Література:
Вербицький, І. (2016). Партисипативні практики в культурі. Mistosity: Аналітичний журнал про місто. Відновлено з https://mistosite.org.ua/uk/articles/partysypatyvni-praktyky-v-kulturi
Дереш, Л. (2020). У мистецтві не має бути «пасивного споживання». Укрінформ. Відновлено з https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3147986-kultura-ta-literatura-maut-sponukati-ludej-do-aktivnoi-ucasti-lubko-deres.html
Імерсивний театр у мистецьких перформативних проєктах: новий підхід до популяризації мистецтва. (2018). Оглядова довідка за матеріалами преси, Інтернету та неопублікованими документами 2017–2018 рр. Відновлено з https://nlu.org.ua/storage/files/Infocentr/Tematich_ogliadi/2018/imersyvnyj_teatr_dopovnenyj.pdf
Імерсивний театр: як розбивається стіна між глядачами та акторами. (2021). Українська правда. Відновлено з https://life.pravda.com.ua/projects/uzahvati/2021/10/8/245657/
Культурні механізми спільнотворення. (No date). Сайт УКУ. Відновлено з https://culture.ucu.edu.ua/proyekty/kulturni-mehanizmy-spilnototvorennya/
Кучер, Р. С. (2020). Становлення інтерактивного театру в сучасному мистецькому просторі. Сценічне мистецтво: творчі надбання та інноваційні процеси: матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів та магістрантів. Київ: Вид. центр КНУКіМ. 299 с. С. 46–50.
Найдьонов, О. (2019). Екранна культура мережевого суспільства: виникнення, зміст, цінності, смисли. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. Випуск 23. С. 66–73.
Партисипація — новий порядок денний у культурі. (2015). Блог проєкту Гете-інституту «Культурно-освітня академія». Відновлено з https://lb.ua/blog/culture_academy/323878_partisipatsiyanoviy_poryadok_denniy.html
Сварник, Б. В. (2022). Партисипативні практики сучасної видовищної культури. Питання культурології, (40). С. 312–320. DOI: https://doi.org/10.31866/2410-1311.40.2022.269388
Тоффлер, Е. (2000). Третя хвиля. Перекладач А. Євса, за редакцією В. Шовкуна. Київ: Видавничий дім «Всесвіт». 480 с.
Чепелик, О. (2009) Суспільне замовлення для урбаністичних просторів. Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. No 6. С. 430–446.
Bishop, Claire. (2006). The social turn: collaboration and its discontents. Artforum. Retrieved from http://cam.usf.edu/cam/exhibitions/2008_8_torolab/readings/the_social_turn_cbishop.pdf
Bourriaud, N. (2002). Relational aesthetics. Dijon: Les presses du réel. 125 p.
Bruns, A. (2008). Blogs, Wikipedia, Second life, and Beyond: from production to produsage. Digital Formations. New York: Peter Lang. Р. 125–138. DOI: http://dx.doi.org/10.1080/19331680802664697
Deuze, M., & Banks, J. (2009) Co-creative labor. The International Journal of Cultural Studies.12 (5). P. 419–435.
Hall, S., Hobson, D. & Lowe, P. (eds). (1980). Encoding, decoding in the television discourse. Culture, Media, Language. London: Hutchinson. Р.74–158.
Jenkins, H. (2006). Convergence culture: where old and new media collide. New York University Press. 278 р.
Masuda, Y. (1981). The information society as post industrial society. Washington, Length. 171 p.
Osadcha, L.V. (2022). Personal identity in the space of virtual culture: on the example of geek and glam subcultures. Anthropological Measurements of Philosophical Research. No 22. P. 90–98. DOI: https://doi.org/10.15802/ampr.v0i22.271341
Raasch, Christina, & Von Hippel, Eric. (2013). Innovation process benefits: The journey as reward. Sloan Management Review (Fall). P. 33–39.
Von Hippel, Eric. (2005). Democratizing innovation. Cambridge, MA: MIT Press. 125 р.
Опубліковано: 2023
Section: ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ.